Петров Ельмар Григорович

ПЕТРО́В Ельмар Григорович (12. 02. 1940, м. Бугуруслан Оренбурзької обл., РФ) — радіофізик. Доктор фізико-математичних наук (1974), професор (1981), член-кореспондент НАНУ (2003). Заслужений діяч науки і техніки України (2018). Державна премія України в галузі науки і техніки (2004), премія імені О. Давидова НАНУ (2002), міжнародна премія імені А. фон Гумбольдта (Німеччина, 2003). Закінчив Воронезький університет (РФ, 1964). Від 1967 працює в Інституті теоретичної фізики НАНУ (Київ): від 1979 — завідувач відділу теорії квантових процесів у наносистемах; одночасно 1983–86 — професор кафедри теоретичної радіофізики, 1986–2005 — професор кафедри математики та теоретичної радіофізики Київського університету. Наукові дослідження: нерівноважна статистична механіка та її застосування до вивчення магнітних, оптичних і кінетичних явищ у твердих тілах і макромолекулярних системах; теоретична біофізика. Створив теорію магнітних екситонів, на основі якої передбачено та пояснено експериментальні результати взаємодії антиферомагнетиків зі світлом у сильних магнітних полях; запропонував і розвинув модель донорно-акцепторного переносу електрона крізь місткові молекулярні структури, що використовується в біофізиці, молекулярній і біомолекулярній електроніці для опису електронного переносу крізь білки, а також міжелектродного струму крізь молекулярні проводи.

Завантажити статтю