Петров Олег Борисович

ПЕТРО́В Олег Борисович (18. 11. 1914, Харків — 02. 07. 1994, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — архітектор. Професор (1981). Заслужений архітектор УРСР (1981). Почесний член Української академії архітектури (1994). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Дні­пропетровський інженерно-будівельний ін­ститут (1937), де від 1953 й працював (нині Придні­провська академія будівництва та архітектури): 1967—79 — завідувач, 1980—94 — професор кафедри архітектурного проєктува­н­ня. Наукові дослідже­н­ня: методи вдосконале­н­ня архітектури житлових та громадських будівель України. Засновник архітектурної школи Дні­пропетровщини. Був одним із головних архітекторів від­будови післявоєн­ного Придні­провʼя, зокрема Дні­пропетровська та м. Дні­продзержинськ (нині Камʼянське). Серед реалізованих проєктів у Дні­пропетровську — від­новле­н­ня Мерефо-Херсонського мосту (1946), житлові будинки на вулиці Центральна, № 2/4, 4/6 (1952—53), на про­спекті Д. Яворницького, № 55 (1954—55), адміністративний корпус з центральною прохідною заводу «Пів­денмаш» (1952—53), будівельний технікум (нині регіональний ін­ститут державного управлі­н­ня Національної академії державного управлі­н­ня при Президентові України, 1953), меморіальний комплекс у Севастопольському парку (1954—55), 2 флангові будівлі ансамблю площі В. Леніна (нині Героїв Май­дану, 1956—63), комплекс будівель інженерно-будівельного ін­ституту (1965—83), літній театр парку імені В. Чкалова (нині імені Л. Глоби, 1978). У 2003—17 студентам архітектурного факультету Придні­провської академії будівництва та архітектури при­значали стипендію його імені. 2004 започатковано щорічний конкурс творчих робіт студентів архітектурного факультету «Петровський залік». 2022 вулицю М. Чернишевського, на якій роз­ташована Придні­провська академія будівництва та архітектури, пере­йменовано на вулицю Архітектора Олега Петрова.