Підгорецький замок Музей-заповідник

Визначення і загальна характеристика

«ПІДГОРЕ́ЦЬКИЙ ЗА́МОК» Музей-заповідник Розташований у с. Підгірці Золочівського р-ну Львівської обл. на схилах низькогірного пасма Вороняки, біля давньоруського городища Пліснесько. Власниками Підгорецького замку, на базі якого утворений музей-заповідник, були знатні шляхетські роди — Конецпольські (1635–82), Собеські (1682–1720), Жевуські (1720–1865), Санґушки (1865–1939). С. Конецпольський, великий гетьман коронний Речі Посполитої, звів у м. Броди (нині Золочівського р-ну) потужну фортецю проти нападів татарських і турецьких орд, а 1635–40 у Підгірцях — замок для відпочинку. Французький інженер Г. де Боплан створив проєкт укріплень, італійський архітектор А. дель Аква — 2-поверхового палацу із 3-поверховими бічними павільйонами й вежею у стилі пізнього Ренесансу і Бароко. Ян ІІІ Собеський, король Речі Посполитої, другий власник палацу, підтримував його в належному стані, проте навідувався зрідка. Саме за господарювання Собеських 1682–96 із 2-х сторін головного входу з’явилися сходи з характерними рисами італійського маньєризму, що вели до 2-х лоджій, піднятих на висоту 1-го поверху. У часи В.-П. Жевуського, який став господарем Підгорецького замку 1728, обіймаючи посаду старости дрогобицького, було завершено надбудову 3-го поверху й сформовано цілісний архітектурно-ландшафтний комплекс із центральною алеєю від в’їзної брами до палацу. На її протилежному боці 1752–66 зведено костел св. Йосифа. Перед ним сформували площу, домінантами якої стали колони з фігурами Діви Марії і святого, якому посвячено костел. Для розміщення придворних і гостей наприкінці 17 cт. збудували просторий флігель — Гетьманський заїзд із корчмою. Розширено й парк: до італійського на схилах за палацом додався французький спереду та обабіч. Останні власники Підгорецького замку, князі Санґушки, облаштували тут приватний музей — один із найбільших закладів такого типу в Європі. На початку 2-ї світової війни тодішній власник Підгірців князь Р.-В. Санґушко евакуював більшу частину музейної збірки, що згодом стала основою мистецької колекції у м. Сан-Пауло (Бразилія). 1940 постановою уряду УРСР на базі історичних і художніх збірок у Підгорецькому замку створено державний музей, 1945 замок передано Львівському історичному музею. Згодом його дирекція відмовилася від права використання замкових споруд, тому їх передали Міністерству охорони здоров’я УРСР. Від 1947 тут діяв лікувальний заклад, від 1951 — кістково-туберкульозний санаторій, від 1953 — шпиталь інвалідів війни, від 1955 — обласна туберкульозна лікарня, від 1962 — туберкульозний санаторій. Історико-архітектурний комплекс зазнав нищівних втрат під час 2-ї світової війни та пожежі 1956. У 1997 завдяки зусиллям Б. Возницького Підгорецький замок передали Львівській картинній галереї (нині Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Возницького), від 2010 тут створено її музейний підрозділ — «Підгорецький замок» Музей-заповідник, до якого увійшли замок 17 ст., костел св. Йосифа 1766, парк 17 ст. і заїжджий двір кінця 17 ст. У 2018 в музеї-заповіднику організовано першу за повоєнний період художню експозицію «Історія забуття», сформовану з копій картин 17–18 ст. і чорно-білих фотографії архітектурно-ландшафтного комплексу, тоді ж для відвідувачів відкрито Китайський кабінет, Золоту, Кармазинову і Столову (від 19 ст. відома як Лицарська) зали. Картини, що прикрашали інтер’єри Підгорецького замку, меблі, дзеркала, зброя, порцеляна, зберігаються у фондовій збірці музея-заповідника, а також у збірках Львівського історичного музею та Львівського музею історії релігії. Від 2021 у замкових приміщеннях проводять виставки сучасного мистецтва: О. Федорук «Я буду», Ю. Дячишина «Terra Galicia», В. Будникова і В. Ралко «Перемога-тріумф-відпочинок», «Львівський щоденник»; реалізують мистецькі проєкти, зокрема М. Вітика «Воїни світла» та О. Брензович «Історія жінки». Завідувач — І. Петрович (від 2020).

Завантажити статтю