Підгорецький замок Музей-заповідник

Визначення і загальна характеристика

«ПІД­ГОРЕ́ЦЬКИЙ ЗА́МОК» Музей-заповід­ник Роз­ташований у с. Під­гірці Золочівського р-ну Львівської обл. на схилах низькогірного пасма Вороняки, біля давньоруського городища Пліснесько. Власниками Під­горецького замку, на базі якого утворений музей-заповід­ник, були знатні шляхетські роди — Конецпольські (1635—82), Собеські (1682—1720), Жевуські (1720—1865), Санґушки (1865—1939). С. Конецпольський, великий геть­ман корон­ний Речі Посполитої, звів у м. Броди (нині Золочівського р-ну) потужну фортецю проти нападів татарських і турецьких орд, а 1635—40 у Під­гірцях — замок для від­починку. Французький інженер Г. де Боплан створив проєкт укріплень, італійський архітектор А. дель Аква — 2-поверхового палацу із 3-поверховими бічними павіль­йонами й вежею у стилі пізнього Ренесансу і Бароко. Ян ІІІ Собеський, король Речі Посполитої, другий власник палацу, під­тримував його в належному стані, проте навідувався зрідка. Саме за господарюва­н­ня Собеських 1682—96 із 2-х сторін головного входу зʼявилися сходи з характерними рисами італійського маньєризму, що вели до 2-х лоджій, під­нятих на висоту 1-го поверху. У часи В.-П. Жевуського, який став господарем Під­горецького замку 1728, обі­ймаючи посаду старости дрогобицького, було завершено надбудову 3-го поверху й сформовано цілісний архітектурно-ландшафтний комплекс із центральною алеєю від вʼїзної брами до палацу. На її протилежному боці 1752—66 зведено костел св. Йосифа. Перед ним сформували площу, домінантами якої стали колони з фігурами Діви Марії і святого, якому посвячено костел. Для роз­міще­н­ня придворних і гостей на­прикінці 17 cт. збудували просторий флігель — Геть­манський заїзд із корчмою. Роз­ширено й парк: до італійського на схилах за палацом додався французький спереду та обабіч. Остан­ні власники Під­горецького замку, князі Санґушки, облаштували тут приватний музей — один із найбільших закладів такого типу в Європі. На початку 2-ї світової війни тодішній власник Під­гірців князь Р.-В. Санґушко евакуював більшу частину музейної збірки, що згодом стала основою мистецької колекції у м. Сан-Пауло (Бразилія). 1940 по­становою уряду УРСР на базі історичних і художніх збірок у Під­горецькому замку створено державний музей, 1945 замок пере­дано Львівському історичному музею. Згодом його дирекція від­мовилася від права викори­ста­н­ня замкових споруд, тому їх пере­дали Міністерству охорони здоровʼя УРСР. Від 1947 тут діяв лікувальний заклад, від 1951 — кістково-туберкульозний санаторій, від 1953 — шпиталь інвалідів війни, від 1955 — обласна туберкульозна лікарня, від 1962 — туберкульозний санаторій. Історико-архітектурний комплекс за­знав нищівних втрат під час 2-ї світової війни та пожежі 1956. У 1997 завдяки зуси­л­лям Б. Возницького Під­горецький замок пере­дали Львівській картин­ній галереї (нині Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Возницького), від 2010 тут створено її музейний під­роз­діл — «Під­горецький замок» Музей-заповід­ник, до якого уві­йшли замок 17 ст., костел св. Йосифа 1766, парк 17 ст. і за­їжджий двір кінця 17 ст. У 2018 в музеї-заповід­нику організовано першу за повоєн­ний період художню екс­позицію «Історія забу­т­тя», сформовану з копій картин 17—18 ст. і чорно-білих фото­графії архітектурно-ландшафтного комплексу, тоді ж для від­відувачів від­крито Китайський кабінет, Золоту, Кармазинову і Столову (від 19 ст. ві­дома як Лицарська) зали. Картини, що прикрашали інтерʼєри Під­горецького замку, меблі, дзеркала, зброя, порцеляна, зберігаються у фондовій збірці музея-заповід­ника, а також у збірках Львівського історичного музею та Львівського музею історії релігії. Від 2021 у замкових приміще­н­нях проводять ви­ставки сучасного мистецтва: О. Федорук «Я буду», Ю. Дячишина «Terra Galicia», В. Будникова і В. Ралко «Пере­мога-тріумф-від­починок», «Львівський щоден­ник»; реалізують мистецькі проєкти, зокрема М. Вітика «Воїни світла» та О. Брензович «Історія жінки». Завідувач — І. Петрович (від 2020).

Літ.: W. Krychynski. Zamek w Podhorcach. Zloczow, 1894; Z. Bania. Pałac w Podhorcach // Rocznik Historii Sztuki. 1981. T. 13; R. Aftanazy. Materialy do dzejow rezydencji. Т. 7. Warszawa, 1991; J. K. Ostrowski, J. T. Petrus. Podhorce. Dzieje wnetrz palacowych i galerii obrazow. Krakow, 2001.

І. Ф. Петрович

Завантажити статтю