Плясовиця Юрій Олексійович

ПЛЯСОВИ́ЦЯ Юрій Олексійович (19. 11. 1948, м. Гуляйполе, нині Пологівського р-ну Запорізької обл. — 05. 02. 2024, Вінниця) — архітектор, письменник. Член НСАУ (1981), НСПУ (2017). Заслужений архітектор України (2009). Закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут (1973). Працював у Харківському проєктно-конструкторському інституті Міністерства побуту УРСР та Вінницькому політехнічному інституті; головним архітектором м. Рибниця (Молдова); головним архітектором проєктів інституту «Коміцивілпроєкт» (РФ) та вінницького ВО «Термінал». Від 1988 — керівник приватної творчої архітектурно-проєктної майстерні «Плясовиця», з колективом якої виконав низку проєктів для багатьох міст України. Серед них — костел Пресвятого Серця Господа Ісуса у с. Яришівка Томашпільського (нині Тульчинського) р-ну, реконструкція костелу св. Йосифа у м. Гнівань Тиврівського (нині Вінницького) р-ну Вінницької обл., Хрестовоздвиженська церква, Господарський суд, офісний центр на проспекті Космонавтів, 30а, житлові будинки у мікрорайоні «Поділля», приміщення банку «Україна» у Вінниці, Палац урочистих подій у Харкові, будинок Міністерства з питань житлово-комунального господарства у Києві, фотокомбінат у м. Алушта АР Крим. Автор книг «Как жить чтобы выжить?! Счастливчик» (2009, 2013; співавт.), «Эссе о Виннице и винничанах», «Ироничный опус истории Винницы» (обидві — 2010), «Я: анатомия души» (2011), «Из времени восставши» (2014; обидві — співавт.), «Отступающий горизонт, или путешествие по миру в поисках своего Я» (2015), «Русь-Украина. Зачарованное время» (співавт.), «Городские откровения. Записки винницкого архитектора» (обидві — 2016), «Украинская летопись. Возвращение в сознание» (2017; співавт.), «Вознесение для чайников» (2018), «Жіноча пастораль Нестора Махна» (2020), трилогії «Ave Вінниця» (2020–22), низки публікацій у періодиці й альманахах, зокрема у «Подільських джерелах». Автор-упорядник збірника «Забавная история Украины» (2017; усі — Вінниця).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю