ПОГОРИ́НА — давньоруська волость. Роз­ташовувалася у басейні р. Горинь (притока Припʼяті, басейн Дні­пра). Гео­графічно й політично тяжіла до Волині, від кінця 1070-х рр. належала до Волинського князівства Ярополка Ізяславича. Після його загибелі (1086) великий князь київський Всеволод Ярославич при­єд­нав П. до київського великокнязівського домену. У середині 12 ст. за неї змагалися київські, суздальські, волинські князі. Тоді П. стала удільним князівством, в якому правив онук Володимира Мономаха Володимир Андрі­йович (сидів у м. Дорогобуж). Після смерті Володимира (1170) П. уві­йшла до складу Луцького князівства. Літописи називають такі міста П.: Дорогобуж, Пере­сопниця, Бужськ, Шумськ, Тихомль, Вигошів, Гнойниця. Нині територія давньої П. входить до складу Рівненської, Тернопільської, Хмельницької областей.