Погорілко Олександр Костянтинович

Визначення і загальна характеристика

ПОГОРІ́ЛКО Олександр Костянтинович (07(19). 08. 1848, Санкт-Петербург — 24. 12. 1912(06. 01. 1913), м. Кисловодськ, нині Ставропольського краю, РФ, похований у Харкові) — фахівець у галузі міського господарства, фізик. Навчався у 5-й Санкт-Петербурзькій і 3-й Харківській гімназіях, закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету (1871), де був залишений для підготовки до звання професора. 1873 захистив дисертацію «О соотношении между показателем преломления света и другими свойствами тел» (отримав право обіймати посаду приват-доцента), 1878 — «Исследование некоторых частных случаев движения жидкостей» (ступінь магістра фізики). Стажувався у німецьких фізиків Г. Гельмгоца та Ґ. Квінке. Водночас від 1885 — ад’юнкт-професор Харківського технологічного інституту. Наукові дослідження: загальна фізика, механічна теорія теплоти, термодинаміка, теорія динамо-електричних машин, теорія електрики, електротехніка. Член фізико-хімічної секції, товариш голови Товариства дослідних наук при Харківському університеті (1891). Від 1900 — міський голова Харкова (тричі переобирали). Обґрунтував необхідність переходу від стихійного розвитку комунального господарства міста до розроблення чітких планів на тривалу перспективу та проєктів модернізації; ініціював фінансування ґрунтовних наукових досліджень з історії Харкова та статобстежень міського господарства; сприяв залученню позик для розвитку міського господарства, розробленню регламенту роботи міської думи. Під його керівництвом у Харкові почало діяти трамвайне сполучення, розгорнули прокладання каналізації, викупили у міську власність водогін, унормували міське будівництво. Засновник «Известий Харьковской городской думы» (1907–17). Брав активну участь у підготовці реформи місцевого самоврядування в Російській імперії (1908–12). Підтримував рух за виділення міст у самостійні земські одиниці.

Завантажити статтю