Попов Анатолій Федорович

ПОПО́В Анатолій Федорович (14. 03. 1937, слобода Ламська, нині в межах м. Старий Оскол Бєлгородської обл., РФ) — хімік. Доктор хімічних наук (1984), професор (1988), академік НАНУ (2003). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Державна премія України в галузі науки і техніки (1993). Премія імені О. Бродського НАНУ (2003). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Закінчив Харківський університет (1959), де до 1965 й працював; від 1965 — в Ін­ституті фізико-органічної хімії і вуглехімії НАНУ (Донецьк, від 2014 — у Києві): від 1976 — за­ступник директора, від 1980 — завідувач від­ділу хімії молекулярних комплексів, від 1983 — директор; водночас 1991—2001 — завідувач кафедри біо­хімії Донецького університету. Наукові дослідже­н­ня: механізм пере­дачі електрон­них ефектів замісників у молекулярних системах (позитивний містковий ефект); природа стеричних взаємодій замісників та їхній вплив на ре­активність органічних сполук; нуклеофільна ре­активність й основність органічних сполук; механізми реакцій нуклеофільного заміще­н­ня і гомоген­ного органічного каталізу. Очолював пріоритетний напрям хімічної науки і технології при ДКНТ СРСР «Створе­н­ня високоефективних процесів пере­робки і викори­ста­н­ня викопних твердих палив, одержа­н­ня альтернативних моторних палив і нафтохімічних продуктів із вугі­л­ля», брав участь у роз­роблен­ні про­грами фундаментальних досліджень НАНУ «Ви­вче­н­ня будови, структури і реакційної здатності твердого палива». Очолює наукову школу з дослідже­н­ня механізмів реакцій органічних сполук з метою створе­н­ня нових матеріалів та технологій, в якій закладено основи створе­н­ня нових структурно-забарвлених поліамідоефірів, радіо­про­зорих, важкогорючих і вогне­стійких епоксидних композицій, термо­стійких і оптично про­зорих клеїв та герметиків для мікро­електроніки, фото­провід­никових матеріалів для без­срібного запису інформації для захисту грошових знаків, цін­них паперів; за­пропоновано нові способи руйнува­н­ня токсичних речовин, зокрема компонентів ракетного палива; роз­роблено способи одержа­н­ня інтеркальованих сполук і «солей» графіту, важливих для утилізації графітовмісних від­ходів АЕС та для електроплавильних виробництв титану, високолегованої сталі та ін. сплавів.

Завантажити статтю