Попович Людмила Валентинівна

ПО́ПОВИЧ Людмила Валентинівна (07. 06. 1965, м. Радехів, нині Червоноградського р-ну Львівської обл.) — сербська й українська мовознавиця, перекладачка, громадська діячка. Доктор філологічних наук (1997), професор (2009). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2008). Почесний доктор Донецького університету (2022). Закінчила Київський університет (1987; спеціальність «сербохорватська мова та література»). Від 1988 мешкає у Белґраді. П. — засновниця українознавчих студій у Сербії. Від 1992 викладає українську мову на філологічному факультеті Белґрадського університету, де 2002 сформувала кафедру україністики, від 2003 — професор кафедри, 2013–16 — завідувач відділення славістики. Водночас від 1997 викладає українську мову на філософському факультеті Університету м. Новий Сад (Сербія); від 2004 — професор Українського вільного університету в Мюнхені (Німеччина). Член Матиці сербської (від 2008), Комісії з дослідження граматичної будови слов’янських мов (від 2013) та Аспектологічної комісії (від 2018) Міжнародного комітету славістів, Комітету експертів Європейської хартії регіональних мов і мов національних меншин у Раді Європи (від 2018). Головний і відповідальний редактор белґрадського часопису «Славистика» (від 2017), член редакцій міжнародних наукових часописів «Зборник Матице српске за славистику» (від 2000), «Лінгвістичні актуальності» (від 2004), «Studia Ukrainica Posnaniensia» (від 2013), «Русинистични студиї» (від 2015), «Studia Interkulturowe Europy Środkowo-Wschodniej» (від 2018). Голова Сербсько-українського товариства (від 1998). Організаторка Днів у української культури (2000), української літератури (2002) у Белґраді та ін. численних літературних і культурних заходів. За внесок у розвиток україністики та популяризацію української культури нагороджена спеціальним дипломом координаційної ради Світового конгресу українців (2000). Авторка монографій, підручників та низки статей з питань зіставного дослідження слов’янських мов у галузі граматики, когнітивної лінгвістики, синтаксису, лексичної семантики, етнолінгвістики, лінгвістики тексту, аналізу дискурсу, соціолінгвістики, а також історії літератури. Як член авторського колективу «Синтакса савременога српског језика. Проста реченица» одержала премію «Павле Ивић» (2005). Перекладає з української мови. Упорядниця (і співперекладачка) видань: «Антологија украјинске поезије. XVI–XX век» (Бања Лука, 2002), «Кобзар: избор, Тарас Шевченко» (2006), «Жигосани. Антологија поезије репресованих украјинских песника» (2008), «Савремена украјинска драма» (2016; усі — Новий Сад), «Украјинистика и словенски свет. Поводом 25 година украјинистике на Универзитету у Београду: Зборник научних радова» (Београд, 2017).

Завантажити статтю