Присьолков Михайло Дмитрович

ПРИСЬО́ЛКОВ Михайло Дмитрович (Присёлков Михаил Дмитриевич; 07(19). 09. 1881, Санкт-Петербург — 19. 01. 1941, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — російський літературознавець, історик. Доктор історичних наук (1939), професор (1919). Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1903), де й працював (університет змінював назви відповідно до змін назви міста): від 1907 — приват-доцент, від 1919 — професор, водночас 1920–21 — декан факультету суспільних наук. 1905 потоваришував із О. Шахматовим, який став фактичним керівником магістерської дисертації П. (захистив 1914 за монографією «Очерки по церковно-политической истории Киевской Руси X — XII вв.», Санкт-Петербург, 1913) і вчителем, допоміг визначити наукові інтереси й накреслити шлях у науці. Видав науково-популярну книгу «Нестор-летописец» (Петроград, 1923), а також низку публікацій з історії давньоруського літописання. За звинуваченням у членстві в партії кадетів та участі у церковному соборі, що обрав московського патріарха Тихона (Беллавіна), 1927 звільнений з роботи. 1930 заарештований за звинуваченням у антирадянській діяльності, висланий до Сибіру. В грудні 1935 повернувся до Ленінграда, відновився на роботі в університеті: від 1940 — завідувач кафедри історії СРСР і декан історичного факультету. 1939 захистив докторську дисертацію «История русского летописания XI–XV вв.» (Ленинград, 1940; Санкт-Петербург, 1996), що стала етапною працею в літописознавстві. Підготував реконструкцію Троїцького літопису і наукове видання Радзивіллівського літопису, видав важливі праці О. Шахматова. Помер через хворобу. Реабілітований 1953.

Завантажити статтю