ПФЕ́ЙФ­ФЕР Георгій Васильович (справж. — Георг-Фердинанд Вільгельмович; 24. 11. 1872, с. Сокиринці Прилуцького пов. Полтавської губ., нині Ніжинського р-ну Чернігівської обл. — 10. 10. 1946, Київ) — математик. Брат В. Пфейфера. Академік АН УРСР (1920). Закінчив Університет св. Володимира у Києві (1896), де 1900–46 й працював (нині Київський університет): від 1909 — професор, від 1911 (після захисту докторської дисертації, присвяченої про­блемам теорії алгебричних поверхонь) — ординарний професор, 1912–41 — завідувач кафедри аналізу, 1945–46 — завідувач кафедри інте­грува­н­ня диференційних рівнянь. 1896–99 викладав у київських гімназіях; 1899–1909 — у Київському політехнічному ін­ституті; 1909–11 — на Вищих жіночих курсах. Водночас 1920–40 — завідувач від­ділу математичного аналізу, 1944–46 — директор Ін­ституту математики АН УРСР (Київ); 1941–44 — директор обʼ­єд­наного Ін­ституту математики та фізики АН УРСР, що функціонував 1941–43 у м. Уфа (Башкорто­стан, РФ) і 1943–44 у Москві. Наукові дослідже­н­ня у галузі теорії диференціальних рівнянь з частковими похідними. Роз­винув т. зв. особливий спосіб інте­грува­н­ня різних типів диференціальних рівнянь. Створив загальний спосіб формального інте­грува­н­ня нелінійних рівнянь і повних систем нелінійних рівнянь із частковими похідними першого порядку. Досліджував загальні про­блеми інте­грува­н­ня рівнянь із частковими похідними, зокрема, узагальнивши поня­т­тя інтеграла, створив теорію інтегралів цих рівнянь, що охоплює інтеграли Лаґранжа та інтеграли С. Лі, узагальнив методи Якобі та Якобі—Майєра. Був головою Комісії чистої математики ВУАН (від 1920), членом Київського, Московського, Паризького, Ґет­тінґенського математичних товариств. Брав участь у Між­народних кон­гресах математиків у Римі (1908), Болоньї (1928), Цюриху (1932).