Пшибиловський Казімєж-Кароль

Визначення і загальна характеристика

ПШИБИЛО́ВСЬКИЙ Казімєж-Кароль (09. 10. 1900, Львів — 01. 10. 1987, м. Краків, Польща) — правознавець. Доктор габілітований з права (1927), професор (1929). У 1917–20 перебував на військовій службі, брав участь у польсько-радянській війні. Навчався у Львівському університеті (1919–23), а також в університетах Страсбурґа (Франція), Базеля (Швейцарія), Парижа (1924–25). Від 1922 працював у Генеральній прокураторії у Львові; водночас від 1923 — у Львівському університеті: 1927–34 — завідувач 2-ї кафедри цивільного права, 1934–39 — директор Інституту міжнародного приватного права, водночас 1937–39 — декан юридичного факультету, 1939–41 — завідувач кафедри цивільного права; за сумісництвом 1930–39 викладав міжнародне приватне право в Академії зовнішньої торгівлі у Львові, 1931–39 — цивільне право у Католицькому університеті Любліна (Польща). 1941–45 — декан таємного Львівського університету. 3 січня 1945 заарештований під час акції проти «польських націоналістів і фольксдойчів», утримувався у контрольно-фільтраційному таборі у м. Краснодон (нині Сорокине Довжанського р-ну Луганської обл.), у вересні того ж року звільнений. 1945–71 — звичайний професор, завідувач кафедри цивільного права і міжнародного приватного права Яґеллонського університету в Кракові; водночас викладав у Католицькому університеті Любліна (1945–53), Варшавському університеті. Наукові дослідження: приватне міжнародне право, спадкове та сімейне право, вплив девальвації грошей на виконання зобов’язань. У Польщі сформував власну наукову школу. Член Кодифікац. комісії Польщі (1932–39), автор проєкту закону про право успадкування та Цивільного кодексу Польщі (1964).

Завантажити статтю