Пшибиловський Казімєж-Кароль

ПШИБИЛО́ВСЬКИЙ Казімєж-Кароль (09. 10. 1900, Львів — 01. 10. 1987, м. Краків, Польща) — право­знавець. Доктор габілітований з права (1927), професор (1929). У 1917—20 пере­бував на військовій службі, брав участь у польсько-радянській війні. На­вчався у Львівському університеті (1919—23), а також в університетах Страсбурґа (Франція), Базеля (Швейцарія), Парижа (1924—25). Від 1922 працював у Генеральній прокураторії у Львові; водночас від 1923 — у Львівському університеті: 1927—34 — завідувач 2-ї кафедри цивільного права, 1934—39 — директор Ін­ституту між­народного приватного права, водночас 1937—39 — декан юридичного факультету, 1939—41 — завідувач кафедри цивільного права; за сумісництвом 1930—39 викладав між­народне приватне право в Академії зовнішньої торгівлі у Львові, 1931—39 — цивільне право у Католицькому університеті Любліна (Польща). 1941—45 — декан таємного Львівського університету. 3 січня 1945 заарештований під час акції проти «польських націоналістів і фольксдойчів», утримувався у контрольно-фільтраційному таборі у м. Краснодон (нині Сорокине Довжанського р-ну Луганської обл.), у вересні того ж року звільнений. 1945—71 — звичайний професор, завідувач кафедри цивільного права і між­народного приватного права Яґел­лонського університету в Кракові; водночас викладав у Католицькому університеті Любліна (1945—53), Варшавському університеті. Наукові дослідже­н­ня: приватне між­народне право, спадкове та сімейне право, вплив девальвації грошей на викона­н­ня зобовʼязань. У Польщі сформував власну наукову школу. Член Кодифікац. комісії Польщі (1932—39), автор проєкту закону про право успадкува­н­ня та Цивільного кодексу Польщі (1964).