Падун-Лук’янова Леся Никанорівна

ПАДУ́Н-ЛУКʼЯ́НОВА Леся Никанорівна (27. 08. 1924, м-ко Полон­не Волинської губ., нині місто Шепетівського р-ну Хмельницької обл. — 18. 08. 2002, Київ) — фахівець у галузі будівництва, публіцистка, громадська діячка. Кандидат технічних наук (1952). Закінчила Київський інженерно-будівельний ін­ститут (1948). Від­тоді працювала в Ін­ститутах будівельної механіки й електрозварюва­н­ня АН УРСР (обидва — Київ); 1971—78 — у Київському ін­ституті народного господарства; 1978—82 — у Київському від­ділі ін­ституту «Проєкт­сталькон­струкція»; 1982—2002 — в архівах на громадських засадах. Ви­вчала слідчі справи політичних вʼязнів. У щорічнику «Україна. Наука і культура», часописі «Зона» опублікувала низку досліджень про життя і діяльність ре­пресованих діячів культури і науки: Н. Суровцової, М. Грушевського, М. Чечеля, Г. Кос­сака, І. Лизанівського, Є. Оп­покова, Н. Коцюбинської, Я. Мацеєвської та ін. Упорядкувала та від­редагувала «Спогади» (1996) і «Листи» (2001) Н. Суровцової, під­готувала до друку «Щоден­ник війни» (її спогади про події 2-ї світової війни; опубліковано 2009 у щорічнику «Україна. Наука і культура»). Брала участь у справі збереже­н­ня меморіального будинку-музею М. Заньковецької у Києві, вшануван­ні українських ре­пресованих діячів і увічнен­ні їх памʼяті.

Завантажити статтю