Падун-Лук’янова Леся Никанорівна
ПАДУ́Н-ЛУК’Я́НОВА Леся Никанорівна (27. 08. 1924, м-ко Полонне Волинської губ., нині місто Шепетівського р-ну Хмельницької обл. — 18. 08. 2002, Київ) — фахівець у галузі будівництва, публіцистка, громадська діячка. Кандидат технічних наук (1952). Закінчила Київський інженерно-будівельний інститут (1948). Відтоді працювала в Інститутах будівельної механіки й електрозварювання АН УРСР (обидва — Київ); 1971–78 — у Київському інституті народного господарства; 1978–82 — у Київському відділі інституту «Проєктстальконструкція»; 1982–2002 — в архівах на громадських засадах. Вивчала слідчі справи політичних в’язнів. У щорічнику «Україна. Наука і культура», часописі «Зона» опублікувала низку досліджень про життя і діяльність репресованих діячів культури і науки: Н. Суровцової, М. Грушевського, М. Чечеля, Г. Коссака, І. Лизанівського, Є. Оппокова, Н. Коцюбинської, Я. Мацеєвської та ін. Упорядкувала та відредагувала «Спогади» (1996) і «Листи» (2001) Н. Суровцової, підготувала до друку «Щоденник війни» (її спогади про події 2-ї світової війни; опубліковано 2009 у щорічнику «Україна. Наука і культура»). Брала участь у справі збереження меморіального будинку-музею М. Заньковецької у Києві, вшануванні українських репресованих діячів і увічненні їх пам’яті.
Рекомендована література
- Леся Падун-Лук’янова: Некролог // Зона. 2004. № 18.
Завантажити статтю
Людина 
