ПАК Вітольд Степанович (10(22). 08. 1888, м-ко Шальнишки по­близу м. Казлу-Руди, нині Маріямпольського пов., Литва — 30. 05. 1965, Донецьк) — гірничий інженер. Батько В. Пака. Доктор технічних наук (1941), професор (1932), академік АН УРСР (1951). Державні нагороди СРСР. Закінчив Томський технологічний ін­ститут (Росія, 1911). Від­тоді працював у Іркутському гірничому управлін­ні; від 1924 — начальник Далеко­східного гірничого управлі­н­ня (м. Владивосток; обидва — РФ); водночас 1924–34 — у Далеко­східному університеті: від 1926 — засновник і завідувач кафедри гірничої справи, від 1930 — декан гірничого факультету; від 1934 (з пере­рвою) — у Донецькому політехнічному ін­ституті: 1934–38 та від 1944 — завідувач кафедри гірничої механіки, 1934–38 — декан гірничого факультету. 1938 заарештований, 1940 звільнений. 1940–42 — керівник сектору науково-дослідних організацій Технічного управлі­н­ня Наркомату вугільної промисловості СРСР; 1942–44 — завідувач кафедри гірничої механіки Середньо-Азіатського індустріального ін­ституту (Ташкент). 1948–61 — керівник Донецької обласної організації товариства «Зна­н­ня». Засновник Донецької школи гірничих механіків. Наукові дослідже­н­ня присвячені теорії та практиці створе­н­ня осьових від­центрованих вентиляторів для гірничої промисловості. Заклав основи виріше­н­ня про­блеми провітрюва­н­ня високо­продуктивних і важко­провітрюваних шахт і рудників. Разом з В. Гейєром написав фундаментально-прикладний під­ручник «Рудничные вентиляторные и водоотливные установки» (Москва, 1950), що пере­кладений 11-ма мовами. Його учні створили високо­економічні, регульовані, надійні шахтні вентиляторні установки та були удостоєні Державної премії СРСР (1981). На будівлі Донецького технічного університету йому встановлено меморіальну дошку.