Панафутін Георгій Іванович
ПАНАФУ́ТІН Георгій Іванович (01. 04. 1866, м. Самара, Росія — 1921, за ін. даними — 1922, м. Катеринослав, нині Дніпро) — архітектор. Закінчив Санкт-Петербурзький інститут цивільних інженерів (1893). Відтоді працював на будівництві залізниць: спочатку Миколаївської у Санкт-Петербурзі, 1896–1901 — Катерининської (нині Придніпровська) у м. Бердянськ (нині Запорізької обл.) та Катеринославі. 1901–21 — архітектор, викладач курсу архітектури, засновник кабінету будівельного мистецтва Катеринославського гірничого інституту; водночас 1902–15 — у будівельному відділі Катеринославського губернського правління; 1918–21 — керівник архітектурного відділення Єврейського політехнічного інституту. Застосовував форми неоренесансу, неокласицизму, неоампіру, т. зв. цегляного стилю, неоросійського стильового напряму. Серед реалізованих проєктів — залізничний вокзал, паровозне депо, житлові будинки залізничників, складські споруди та інші станційні об’єкти у Бердянську (1896–98; у 1943 вокзал був зруйнований, до 1948 відбудований), залізничний вокзал у с-щі П’ятихатки (нині місто Кам’янського р-ну Дніпропетровської обл., 1898), виробничі будівлі на залізничній ст. Катеринослав (1898–1901); обласний музей імені О. Поля (нині головний корпус історичного музею імені Д. Яворницького, 1903–04), поштово-телеграфна контора (1903–05), ансамбль будівель лікарні Товариства Червоного Хреста (1910–11), розширення комплексу гірничого інституту (корпуси: адміністративний, газового заводу, кафедри геодезії та маркшейдерського мистецтва, квартир викладачів, машинної, механічної та електротехнічної лабораторій; 1907–15), низка приватних житлових будинків у Катеринославі; будинки казначейства у м. Бахмут (нині Донецької обл.) та м-ку Нікополь (нині місто), винні склади у містах Верхньодніпровськ (нині Кам’янського р-ну) та Павлоград (усі — Дніпропетровської обл.).
Рекомендована література
- Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 — початку 20 століть. К., 1999.