Петриченко Олексій Максимович
ПЕТРИЧЕ́НКО Олексій Максимович (12. 08. 1911, с. Бикове Верхньодніпровського пов. Катеринославської губ., нині Кам’янського р-ну Дніпропетровської обл. — 17. 05. 1996, Харків) — фахівець у галузі ливарного виробництва. Доктор технічних наук (1964), професор (1962). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1980). Державні нагороди СРСР. Закінчив Київський індустріальний інститут (1940). Відтоді працював на Коломенському машинобудівному заводі (Московська обл.); 1941–44 — на заводі № 38 (м. Кіров, РФ); 1944–48 — на заводі № 75 (Харків); 1948–96 (з перервою) — у Харківському автомобільно-дорожньму університеті: 1951–55, 1957 –89 — завідувач, 1989–96 — професор кафедри технології металів і матеріалознавства; 1955–57 — у Пекінському інституті чавуну і сталі. Наукові дослідження: машини та технології ливарного виробництва; історія металургії, зокрема створення художніх відливок. Значна кількість його праць перекладена на німецьку, англійську, китайську та інші мови. Колекціонував витинанки.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Теория и технология кокильного литья. К., 1967; Художнє литво. К., 1970; Книга о литье. К., 1972; Искусство литья. Москва, 1975; Искусство формообразования отливок. Москва, 1980 (співавт.); Термостойкость литейных форм. Москва, 1982 (співавт.); Чугун: настоящее и будущее. К., 1982 (співавт.); Мир художественного литья. История технологии. Москва, 1997 (співавт.).
Рекомендована література
- Олексій Максимович Петриченко — науковець, педагог і людина (Біографія та бібліографія вчених ХНАДУ [ХАДІ]). Х., 2010.
Завантажити статтю
Людина 
