Платформа в геології
ПЛАТФО́РМА В ГЕОЛО́ГІЇ — одна з основних геологічних структур земної кори, що за будовою та історією розвитку протиставляють геосинкліналі. Поняття платформи (П.) та геосинкліналі запропонував 1900 французький геолог Г.-Е. Оґ. Унаслідок охолодження Землі, відбувалося затвердіння і утворення твердих й менш рухливих брил, що пізніше перетворилися на континенти. П. є однією із сучасних форм затверділих (консолідованих) геологічних структур. Процес взаємодії більш затверділих частин земної кори (масивів, щитів, П.) і менш консолідованих (авлакогенів, рифтогенів, геосинкліналей) відбувався протягом геологічної історії Землі. Він діє донині. За часом утворення виділяють: докембрійські (вік понад 500 млн р.), палеозойські (300 млн р.), мезозойські (150 млн р.) і кайнозойські (50 млн р.) П. Вони складаються з двох поверхів: нижнього, представленого консолідованими кристалічними породами або фундаментом, і верхнього, складеного неконсолідованими осадовими верствами. Відомо 10 древніх докембрійських платформ: Східно-Європейська, Східно-Сибірська, Китайсько-Корейська, Таримська, Індостанська, Африкано-Аравійська, Канадська, Бразилійська, Австралійська і Східно-Антарктична.
Рекомендована література
- Обручев В. А. Геология Сибири. Т. 1–2. Москва; Ленинград, 1935–36;
- Бондарчук В. Г. Геологія України. К., 1959;
- Хаин В. Е. Региональная геотектоника. Северная и Южная Америка, Антарктида и Африка. Москва, 1971;
- Монин А. С. История Земли. Ленинград, 1977;
- Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія: Підруч. К., 2003.
Завантажити статтю
