Подолян Микола Петрович
ПОДОЛЯ́Н Микола Петрович (24. 09. 1923, с. Підзамче Кам’янецького пов. Подільської губ., нині у складі м. Кам’янець-Подільський Хмельницької обл. — 21. 05. 2012, Київ) — поет, публіцист. Член НСПУ (1956), НСЖУ (1961; у 1970–87 — секретар правління). Державна премія України імені Т. Шевченка (1979; за публіцистичні статті та памфлети у періодиці 1976–78). Республіканська журналістська премія імені Я. Галана (1970). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Навчався в Українському комуністичному інституті журналістики в Харкові (до 1941), закінчив відділення журналістики ВПШ при ЦК КПУ в Москві (1956). У 1944–53 — на комсомольській та журналістській роботах у Полтавській та Хмельницькій областях; 1956–58 — завідувач відділу, відповідальний секретар газети «Радянська культура»; 1958–69 — відповідальний секретар, заступник головного редактора журналу «Україна»; 1969–72 — головний редактор журналу «Соціалістична культура»; 1972–84 — головний редактор журналу «Україна» (й англомовного «Ukraine»). Від 1987 викладав в Інституті журналістики Київського університету, редагував газету «Патріот». Дебютував 1940 добіркою віршів у районній газеті «Соціалістичний наступ». Автор низки книг поезій і публіцистики (українською мовою). У публіцистиці висвітлював проблеми громадсько-політичного життя України; у поетичному творчому доробку — громадянська та інтимна лірика, в центрі якої людина як особистість, виокремлення найхарактерніших її рис, утвердження ліричного людинознавчого начала, а також синтез лірики й публіцистики. Автор навчальних посібників «Першооснови журналістської творчості» (1997; 1998), «Публіцистика як система жанрів» (1998). Уклав програму курсу «Теорія і практика журналістики. Газетні жанри» (1998). Видав книгу вибраних статей, нарисів і памфлетів «Чи зустрінемось в Ельдорадо?» (2008; усі — Київ). Окремі поезії перекладено російською, білоруською, узбецькою, англійською, німецькою, угорською мовами. Чимало віршів П. покладено на музику.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Співає Поділля. 1954; Зацвіли каштани. 1960; Люблю. 1962; Чому пахнуть квіти? 1963; Душа і дума. 1964; Наснага. 1966; Зоря-зоряниця. 1971; Обрії любові. 1973; Джерела б’ють: Вибрані поезії. 1976; Утвердження. 1977; Вірю в молодість. 1979; Червоні гвоздики. 1982; Вибране. 1983; Світанковий грім. 1985; Жовтневе колосіння. 1989; Вишневий сніговій. 1990; Уроки: Вірші без назв. 1998; Надія. 2000; Де кохання, там і Бог. 2007; На крутосхилах. 2007; Келих осіннього вина. 2007; Іскри і зерна. 2008; Іду на Ви... 2008; Колія. 2009; Поділля, колиско моя!: Вибрані поезії. 2009; Буремні літа. 2009; Благословенна будь, любове: (Листи до Невидимки). 2009; Сонети. 2009; Мій Ангел: Романси, пісні, інтимна лірика. 2010; Обеліски. 2010; Селена: Поема. 2010; Кредо: Лірика. 2010; Доброволець: Ліричні монологи. 2011; Ой упала зоря...: Поема. 2011 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Литвиненко М. Святість ліричних почуттів // Літературна Україна. 1971, 8 жовт.;
- Сваричевський А. У сяйві щедрої любові: До 60-річчя М. Подоляна // Радянське Поділля. 1983, 23 верес.;
- Кожухар С. Миколі Подоляну — 60 // Літературна Україна. 1983, 29 верес.;
- Біба П. Йду до «Тараса на прощу...»: Штрихи до портрета М. Подоляна // Там само. 1998, 5 листоп.;
- Пилявський С. Талановитий поет і публіцист // Подільські вісті. 2003, 26 верес.;
- З Подільського кореня: Штрихи до колективного портрета поета й публіциста Миколи Подоляна. К., 2008.
Завантажити статтю
Людина 
