АДИРО́ВИЧ Ем­мануїл Ілліч (11(24). 08. 1915, м. Мелітополь Таврійської губ., нині Запорізької обл. — 10. 09. 1973, Ташкент) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1949), професор (1963), академік АН Узбецької РСР (1962). Закінчив Московський університет (1940). Від­тоді працював у Фізичному ін­ституті АН СРСР (Москва); від 1962 — засновник і завідувач від­ділу фізики напів­провід­ників Фізико-технічного ін­ституту АН Узбецької РСР (Ташкент); водночас від 1963 — професор Ташкентського електротехнічного ін­ституту звʼязку. Один із засновників зон­ної теорії люмінесценції кри­сталів, ді­електричної електроніки й опто­електроніки. Роз­робив теорію без­ви­промінювальних електрон­них пере­ходів у твердих тілах, від­крив явище «холодного спалаху», роз­винув загальну теорію фото­електрон­ного стану, теорію оптронів та оптрон­них ланцюгів, виявив ефекти аномально високих фото- і фотомагнітних напруг у напів­провід­никових плівках та роз­вʼязав низку задач фізики напів­провід­ників і ді­електриків.