ПАВЛЕ́ВСЬКИЙ Броніслав (13. 01. 1852, с. Волова, нині Мазовецького воєводства, Польща — 29. 01. 1917, Львів) — хімік. Доктор габілітований (1883), професор (1888). Командорський хрест Ордена від­родже­н­ня Польщі (1936, посмертно). Закінчив гімназію (1872) у Варшаві, потім ви­вчав хімію у місцевому університеті, де 1876 захистив дисертацію про органічні сполуки хлору й одержав ступінь кандидата природничих наук. 1877–79 — асистент загальної хімії Рільничо-лісового ін­ституту в Пулавах (Польща); 1879–81 — асистент технічної хімії Варшавського університету; від 1881 — у Вищій політехнічній школі у Львові (нині Національний університет «Львівська політехніка»): від 1883 — завідувач кафедри хімічної технології, 1888–90 — декан хімічного факультету, 1895–96 та 1909–10 — ректор. Водночас 1883–91 керував дослідною станцією нафти, 1891–96 читав лекції з хімічної технології деревини у Лісівничій школі. Наукові дослідже­н­ня: органічна та неорганічна хімія, геолого-гірнича справа (зокрема методи створе­н­ня штучного вугі­л­ля), харчова промисловість тощо. Роз­робив формулу для опису залежності критичної температури від процентного складу роз­чину (1882). Проводив дослідже­н­ня цинково-свинцевих руд, поклади яких були в Трускавці, та мінеральних вод у Буську (обидва — нині Львівської обл.), а також каолінів і галицьких торфів та соляних утворень у Бохні (Польща). Цікавився фізичною хімією, предметом його досліджень були роз­чини і барвники та залежність кольору хімічної сполуки від її структури. Ви­вчав органічні кислоти, тіосполуки, ароматичні сполуки. У доробку — хімічні технології пере­робле­н­ня природних матеріалів (деревини, воску, кераміки та ін.). Був дійсним членом багатьох наукових товариств. Брав активну участь у під­готовці «Katalogiem literatury naukowej polskiej». Пере­клав із німецької мови «Przewodnik do analizy ciał organicznych» (Warszawa, 1876) А. Клас­сена.