ПА́­ВЛОВ Михайло Михайлович (12. 09. 1882, м. Задонськ Воронезької губ., нині Липецької обл., РФ — 14. 12. 1967) — патофізіолог. Доктор медицини (1913), професор (1918). Державні нагороди СРСР. Закінчив Харківський університет (1910), де й працював: від 1914 — доцент кафедри загальної патології. Від 1918 — професор одно­ймен­ної кафедри Таврійського університету (Сімферополь); від 1921 очолював кафедри загальної патології, патологічної фізіології, нормальної фізіології і фізіологічної хімії, був деканом одонтологічного факультету Харківського медичного ін­ституту. Від 1930 — завідувач кафедри патологічної фізіології 1-го Ленін­градського медичного ін­ституту (нині Санкт-Петербург). Ініціатор створе­н­ня та керівник екс­периментально-біо­логічного від­ділу Стоматологічного ін­ституту та екс­периментального від­ділу НДІ фізіотерапії у Ленін­граді. Під час 2-ї світової війни очолював шпиталь. Наукові дослідже­н­ня: патологія ендокрин­них залоз, травле­н­ня; білкові дистрофії; промислова токсикологія; патогенез лихоманки; фізіологія та патологія серцево-судин­ної системи.