ПАНЬКІ́В Володимир Михайлович (13. 08. 1896, с. Камʼянка-Струмилова, нині м. Камʼянка-Бузька Львівського р-ну Львівської обл. — 05. 06. 1980, Львів) — етно­граф, мистецтво­знавець. Член СХУ. На­вчався в гімназії у Станіславі (нині Івано-Франківськ), 1914–16 — у Вищій торговельній школі у Відні. 1918 був вояком у складі Січових стрільців. 1919–20 пере­бував при посольстві УНР в Копенгаґені. 1923–25 — молодший бухгалтер у Лодзі (Польща). Від 1925 — у Львові, де працював на фабриці Даймон, а від 1930 вирощував алое. Часто ви­їжджав у Карпати, колекціонував предмети народних промислів та ужиткового мистецтва гуцулів, бойків, лемків. 1940–41 — завідувач від­ділу етно­графічного музею. Згодом мав власне невелике під­приємство з виробництва та реалізації сувенірів. Від 1944 — директор Львівського музею етно­графії та художніх промислів. Долучився до створе­н­ня Музею народної архітектури та побуту у Львові; сприяв від­роджен­ню й популяризації в Україні творів народного різьбярства лемків; домігся створе­н­ня цехів лемківської різьби при Львівській організації СХУ та Львівській фабриці імені Лесі Українки. Автор праць про народне різьбярство лемків: «Лемківські майстри різьби по дереву» (К., 1953), «Мастерство лемковских резчиков» («Декоративное искус­ство СССР», 1959, № 4) та багатьох статей у місцевій пресі.