Печерський парк

ПЕЧЕ́РСЬКИЙ ПАРК — парк-памʼятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значе­н­ня (від 1984; зі змінами — 2012). Площа 19 га. Знаходиться у с. Печера Тульчинського р-ну Він­ницької обл. Пере­буває у ві­дан­ні Печерської обласної лікарні від­новлювального лікува­н­ня.

Парк закладений на­прикінці 17 ст. молдовським воєводою Г. Дукою і є найдавнішою памʼяткою садово-паркового мистецтва регулярного й альпійського стилю на Він­нич­чині; первісне планува­н­ня збереглося донині. Парк має прямокутну форму і роз­ташований уздовж правого берега Пів­ден­ного Бугу. Поділений на дві частини чотирирядною 500-метровою алеєю з майже 300-річних лип і грабів, що веде до головних воріт палацу. Від неї дві бічні алеї вели до камʼяної каплиці та стайні. У центральній частині парку було зведено замок. Після Г. Дуки замок зруйновано, а територією парково-палацового комплексу почергово володіли римсько-католицький єпис­коп Ігнацій Длузький (від 1711, оновив і роз­будував парк), польські земле­власники — Швейковські, Заславські, Вишневецькі. Від 1790 ця територія стала власністю С.-Щ. Потоцького (власника парку «Софіївка» в Умані, нині Черкаської обл.), згодом була пере­дана як при­дане дочці Октавії. Її чоловік Я. Свейковський не­вдовзі на місці невеличкого маєтку роз­почав будівництво роз­кішного двоповерхового палацу в паладіянському стилі, який мав бути точною копією тульчинського маєтку його тестя, але значно меншим за роз­мірами. Від 1840 і до приходу більшовиків парково-палацовий комплекс належав родині Потоцьких. У період володі­н­ня ним К. Потоцьким (1815—75) парк за­знав сут­тєвої роз­будови через зміну регулярного планува­н­ня парку на ландшафтне, зокрема між алеями створили декоративні групи (нині через втрату належного до­гляду за ними здебільшого домінує ясен звичайний). На території парку 1904 побудована і донині збережена каплиця Потоцьких—Свейковських (памʼятка архітектури, нині діє католицький храм), спроєктована видатним архітектором В. Городецьким, вихідцем із сусіднього с. Шолудьки. Вся територія була обнесена високим гранітним муром. 1918 у палаці спалахнула пожежа, перед тим був сильно пограбований. 1927 його залишки ро­зібрали більшовики, викори­ставши камі­н­ня для будівництва приміще­н­ня райкому партії у Тульчині (нині Він­ницька обл.). Декілька вцілілих господарських споруд (збудовані 1912—15) у 1929 пере­йшли у ві­да­н­ня медиків. 1935—36 на місці двох поверхів палацу зведено колгоспний санаторій кліматотерапевтичного напряму, під­вальні приміще­н­ня залишилися без змін. Після 2-ї світової війни тут діяв військовий шпиталь для реабілітації льотчиків, а пізніше — санаторій для лікува­н­ня хворих на кістковий туберкульоз. Нині тут функціонує Печерська обласна лікарня від­новлювального лікува­н­ня (75 ліжкомісць). Протягом року у закладі проходять реабілітацію понад 1500 осіб (жителів Він­ницької обл. та ін. регіонів України). Поруч збереглися встановлені у період СРСР скульптури і чаша фонтана.

Від лікарні (колишнього палацу) до берега Пів­ден­ного Бугу ведуть камʼяні сходи, вздовж яких до 1920-х рр. стояли мармурові статуї. Одна з них збереглася донині поруч з залишками купалень, які колись були викладені мармуровими плитами. Уздовж узбережної частини парку — скелясті виходи кри­сталічних порід з дивовижними гротами і каскадами камʼяних брил. Русло Пів­ден­ного Бугу в ра­йоні паркової зони заповнено чисельними валунами, порогами та пере­катами.

Свого часу на території парку було сформовано два типи садово-паркових ландшафтів: регулярний та альпійський. При створен­ні ландшафту регулярного типу за­стосовано штучні насадже­н­ня на плакорі. Альпійський тип садово-паркового ландшафту базувався на природних виходах кри­сталічних порід крутого схилу долини Пів­ден­ного Бугу, мав значну площу і за характером насаджень був близьким до лісового. За­стосува­н­ня ландшафтного планува­н­ня у 2-й половині 19 ст. від­булося шляхом створе­н­ня між існуючими алеями декоративних груп одновидових чи змішаних порід дерев і чагарників. У парку зро­стає понад 60 видів і форм дерев та чагарників, зокрема червоний дуб, модрина європейська, клен сріблястий, липа серцелиста, ясен звичайний, ялина європейська, сосни австралійська та чорна, граб, берест, вʼяз, каштан, кущі барбарису, бузку, бузини, калини, спіреї та ін. У складі фауни пред­ставлені лісові та водно-болотні види. Найчисельніші птахи. Із ссавців найчастіше трапляються білка, заєць. Парк від­критий для від­відувачів упродовж року.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю