Пивоваров Валентин Михайлович

ПИВОВА́РОВ Валентин Михайлович (06. 04. 1948, м. Біла Церква Київської обл.) — співак (бас-кантанте). Народний артист УРСР (1985). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2001). Лауреат конкурсів вокалістів, зокрема 8-го Всесоюзного імені М. Глінки (Ташкент, 1977, 1-а премія), 6-го Міжнародного імені П. Чайковського (Москва, 1978, 2-а премія); міжнародного конкурсу оперних співаків «Вердіївські голоси» (Буссето, Італія, 1979, 1-а премія і золота медаль). Закінчив Київську консерваторію (1977; кл. Г. Сухорукової). Був артистом Черкаського народного хору (1969—71). У 1977—2008 — соліст Національної опери України (Київ). Водночас 1994—2000 — соліст опери м. Санкт-Ґаллен (Швейцарія), від 2002 — опери м. Марібор (Словенія). Володіє рідкісним за силою та тембральним багатством голосом, доброю вокальною школою, що дозволяє з успіхом виконувати провідні басові партії вітчизняного та світового репертуару. У концертах виконував романси та оперні арії українських та європейських композиторів та українські народні пісні. Має записи на радіо, телебаченні, грамплатівках.

Партії: Тарас («Тарас Бульба» М. Лисенка), Трохим («Наймичка» М. Вериківського), Рущак, Сильвестр («Милана», «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди), Філіп, Захарія, Верховний жрець, Потано («Дон Карлос», «Набукко», «Аїда», «Ломбардці» Дж. Верді), Лепорелло («Дон Жуан» В.-А. Моцарта), Раймонд («Лючія ді Ламмермур» Ґ. Доніцетті), Дон Базиліо («Севільський цирюльник» Дж. Россіні), Мефістофель («Фауст» Ш. Ґуно), Сусанін («Іван Сусанін» М. Глінки), Борис, Пімен, Досифей («Борис Годунов», «Хованщина» М. Мусоргського), Володимир Галицький («Князь Ігор» О. Бородіна), Грьомін («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Собакін («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Старий каторжанин («Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича).

Літ.:Токарєв Ю. Відправний пункт — класика // Культура і життя. 1982, 14 лют.; Гнидь Б. До історії Національної опери України. К., 2003; Гамкало І.-Я. Могутній бас Валентина Пивоварова // Мій музичний Олімп. К., 2021.

І. Д. Гамкало

Основні партії

Тарас («Тарас Бульба» М. Лисенка), Трохим («Наймичка» М. Вериківського), Рущак, Сильвестр («Милана», «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди), Філіп, Захарія, Верховний жрець, Потано («Дон Карлос», «Набукко», «Аїда», «Ломбардці» Дж. Верді), Лепорелло («Дон Жуан» В.-А. Моцарта), Раймонд («Лючія ді Ламмермур» Ґ. Доніцетті), Дон Базиліо («Севільський цирюльник» Дж. Россіні), Мефістофель («Фауст» Ш. Ґуно), Сусанін («Іван Сусанін» М. Глінки), Борис, Пімен, Досифей («Борис Годунов», «Хованщина» М. Мусоргського), Володимир Галицький («Князь Ігор» О. Бородіна), Грьомін («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Собакін («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Старий каторжанин («Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича).

Рекомендована література

Токарєв Ю. Відправний пункт — класика // Культура і життя. 1982, 14 лют.;
Гнидь Б. До історії Національної опери України. К., 2003;
Гамкало І.-Я. Могутній бас Валентина Пивоварова // Мій музичний Олімп. К., 2021.