ПІ́КА Данило Федорович (14. 04. 1901 — 23. 09. 1941, с. Скопці Баришівського р-ну, нині Веселинівка Броварського р-ну Київської обл.) — бандурист. Учасник 2-ї світової війни. На­вчався гри на бандурі в О. Сластіона. Також опанував гру на балалайці, мандоліні, гітарі, цитрі, бандурі, сопілці. Після служби в армії від 1924 спів­ав у хоровій капелі Полтави, якою керував ві­домий диригент Ф. Попадич. 1925 у Полтаві була організована капела бандуристів (від 1930 — Зразкова капела бандуристів УРСР) під керівництвом В. Кабачка, помічником якого і учасником капели був П. 1935 капелу обʼ­єд­нано з Київської капелою бандуристів. Після арешту В. Кабачка майже щороку змінювалися художні керівники, а за­ступником залишався П., який фактично керував капелою. 1938–41 — керівник Всеукраїнської заслуженої капели бандуристів. З початком 2-ї світової війни був від­правлений на фронт, загинув і похований у с. Скобці. Як і Г. Хоткевич та В. Кабачок, П. зробив значний внесок у роз­виток кобзарського мистецтва. Йому належить низка оркестровок пісень та творів для бандури («Український тропак», «Ой джигуне, джигуне», «І хліб пекти, по телята йти», «Од Києва до Лубен» та ін.).