Піка Данило Федорович
Визначення і загальна характеристика
ПІ́КА Данило Федорович (14. 04. 1901 — 23. 09. 1941, с. Скопці Баришівського р-ну, нині Веселинівка Броварського р-ну Київської обл.) — бандурист. Учасник 2-ї світової війни. Навчався гри на бандурі в О. Сластіона. Також опанував гру на балалайці, мандоліні, гітарі, цитрі, бандурі, сопілці. Після служби в армії від 1924 співав у хоровій капелі Полтави, якою керував відомий диригент Ф. Попадич. 1925 у Полтаві була організована капела бандуристів (від 1930 — Зразкова капела бандуристів УРСР) під керівництвом В. Кабачка, помічником якого і учасником капели був П. 1935 капелу об’єднано з Київської капелою бандуристів. Після арешту В. Кабачка майже щороку змінювалися художні керівники, а заступником залишався П., який фактично керував капелою. 1938–41 — керівник Всеукраїнської заслуженої капели бандуристів. З початком 2-ї світової війни був відправлений на фронт, загинув і похований у с. Скобці. Як і Г. Хоткевич та В. Кабачок, П. зробив значний внесок у розвиток кобзарського мистецтва. Йому належить низка оркестровок пісень та творів для бандури («Український тропак», «Ой джигуне, джигуне», «І хліб пекти, по телята йти», «Од Києва до Лубен» та ін.).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
