Пінчак Стефанія Іванівна

ПІНЧА́К Стефанія Іванівна (07. 07. 1955, Львів) — бандуристка, педагог. Член Національної спілки кобзарів України. Закінчила Львівське культурно-освітнє училище (1975; кл. М. Ліщинської), Дрогобицький педагогічний інститут (Львівська обл., 1981; кл. О. Пришляк), де водночас була учасницею студентського тріо бандуристок. 1973–77 — педагог по кл. бандури Львівської дитячої капели бандуристок «Дзвіночок», водночас керівник ансамблю бандуристок «Веснянка» Львівського будинку культури будівельників. 1970–77 — учасниця і солістка Львівської народної капели бандуристок «Галичанка». У складі капел «Дзвіночок» та «Галичанка» виступала на сценах багатьох міст України, РФ, Польщі, країн Балтії. Від 1981 викладає у Дрогобицькому педагогічному університеті; водночас від 1984 — керівник студентського ансамблю бандуристок, якому 2002 присвоєно звання «народний». 1994–96 — учасниця тріо «Роксолана» (Львів). Авторка методичного посібника «Народна пісня на уроках музики в загальноосвітній школі» (Л., 1987, співавт.); статей, присвячених проблемам української музичної педагогіки. У репертуарі — «Уклін Батьківщині» Г. Подільського, «Як надійшла любов» О. Білаша, «Матуся» Я. Цегляра, «Спать мені не хочеться» (обробка Ю. Гамової), «Якби я вміла вишивати» Н. Андрієвської, «Через поле широке» (обробка В. Лобка), «За Дунаєм» (обробка В. Таловирі), «Зацвіла в долині» Б. Фільц, «Пливе човен» (обробка М. Лисенка), «Бо у мене є Андрій» В. Кононенка.

Завантажити статтю