Погонкін В’ячеслав Олександрович
ПОГО́НКІН В’ячеслав Олександрович (16(28). 08. 1869, м. Ростов-на-Дону, Росія — 1918, с. Дар’ївка Херсонського пов. Херсонської губ., нині Херсонського р-ну Херсонської обл.) — архітектор. Навчався у Бердянській (нині Запорізька обл., 1878–83) і Одеській (1883–86) гімназіях, закінчив рисувальну школу Одеського товариства витончених мистецтв (1890) і Санкт-Петербурзьку академію мистецтв (1898). Відтоді працював у Варшавському політехнічному інституті; 1901–11 — у Технічно-будівельному комітеті Міністерства внутрішніх справ. 1901–07 перебував у Пекіні, де спорудив будівлі посольств Російської імперії, Великої Британії, Німеччини та Франції. 1909–14 у Санкт-Петербурзі звів кілька прибуткових і житлових будинків. 1915–17 жив і працював у Києві та м. Ізяслав Волинської губ. (нині Шепетівського р-ну Хмельницької обл.). Служив архітектором-художником кавалергардського полка. Влітку 1918 перебував у госпіталі при залізничній станції с. Дар’ївка, де згодом загинув під час атаки більшовиків. Серед реалізованих проєктів в Україні — пам’ятник батареї Геннеріха в Севастополі (1902) та вокзал на Токмацькій залізниці (нині Запорізька обл., 1907–09). Брав участь у конкурсі на будівництво церкви св. Петра та великомучениці Варвари в с. Згурівка Прилуцького пов. Полтавської губ. (нині смт Броварського р-ну Київської обл.; 1902, 2-а премія, співавтор В. Покровський).
Рекомендована література
- Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 — початку 20 століть. К., 1999.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
