Погонкін В’ячеслав Олександрович

ПОГО́НКІН Вʼячеслав Олександрович (16(28). 08. 1869, м. Ростов-на-Дону, Росія — 1918, с. Дарʼївка Херсонського пов. Херсонської губ., нині Херсонського р-ну Херсонської обл.) — архітектор. На­вчався у Бердянській (нині Запорізька обл., 1878—83) і Одеській (1883—86) гімназіях, закінчив рисувальну школу Одеського товариства витончених мистецтв (1890) і Санкт-Петербурзьку академію мистецтв (1898). Від­тоді працював у Варшавському політехнічному ін­ституті; 1901—11 — у Технічно-будівельному комітеті Міністерства внутрішніх справ. 1901—07 пере­бував у Пекіні, де спорудив будівлі посольств Російської імперії, Великої Британії, Німеч­чини та Франції. 1909—14 у Санкт-Петербурзі звів кілька прибуткових і житлових будинків. 1915—17 жив і працював у Києві та м. Ізяслав Волинської губ. (нині Шепетівського р-ну Хмельницької обл.). Служив архітектором-художником кавалергардського полка. Влітку 1918 пере­бував у го­спіталі при залізничній станції с. Дарʼївка, де згодом загинув під час атаки більшовиків. Серед реалізованих проєктів в Україні — памʼятник батареї Ген­неріха в Севастополі (1902) та вокзал на Токмацькій залізниці (нині Запорізька обл., 1907—09). Брав участь у конкурсі на будівництво церкви св. Петра та великомучениці Варвари в с. Згурівка Прилуцького пов. Полтавської губ. (нині смт Броварського р-ну Київської обл.; 1902, 2-а премія, спів­автор В. Покровський).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю