Польовий Ренат Петрович
ПОЛЬОВИ́Й Ренат Петрович (06. 10. 1927, Москва — 17. 09. 2008, Київ) — фахівець у галузі механіки, дослідник кобзарства. До 2-ї світової війни навчався в середніх школах Криворіжчини. Під час війни потрапив на Урал, де навчався в ремісничому училищі та працював токарем на військовому заводі. 1945–51 відбував термін ув’язнення у виправно-трудовому таборі на Колимі. Згодом поселився на Кубані (обидва — РФ), де працював механізатором рибзаводу. Від 1953 мешкав у м. Констянтинівка (нині Краматорського р-ну Донецької обл.), де працював на заводі скловиробів. Після закінчення технікуму та інституту працював конструктором, механіком, технологом. Розробив декілька технологій виробництва скляного волокна. Від 1972 працював у Київській науково-дослідній лабораторії базальтових волокон, від 1975 — на Ірпінському комбінаті «Прогрес» (Київська обл.). 1995–97 перебував в Ізраїлі, де розробляв технологію виробництва базальтового волокна (завершив 2001 в Україні). Ще проживаючи на Донеччині, часто відвідував в Києві скульптора І. Гончара, знайомився з його колекцією народного мистецтва, цікавився літературою з української історії та культури. Від 1982 був учасником народного хору під керівництвом Л. Ященка. 1988 став членом Українського культурологічного клубу, згодом — Української Гельсинської спілки. Збирав матеріали про кубанських кобзарів, які опублікував у книзі «Кубанська Україна» (К., 2002). Був знайомий з дослідниками кобзарства О. Нирком та Б. Жеплинським.
Рекомендована література
- Шудря М., Нечепа В. В рокотанні-риданні бандур. К., 2006.
Завантажити статтю
Людина 
