Померанцев Олександр Никанорович

ПОМЕРА́НЦЕВ Олександр Никанорович (Померанцев Александр Никанорович; 30. 12. 1848(11. 01. 1849), Москва — 27. 10. 1918, Петроград, нині Санкт-Петербург) — російський архітектор. Академік архітектури (1887), дійсний член Санкт-Петербурзької академії мистецтв (1893; у 1899—1900 — її президент). Закінчив Московське училище живопису, скульптури і зодчества (1874) та Санкт-Петербурзьку академію мистецтв (1878). У 1879—87 поглиблював знання у Франції, Італії та Швейцарії. Відтоді працював у Санкт-Петербурзькій академії мистецтв: від 1892 — професор, 1899—1917 — ректор Вищого художнього училища; водночас 1899—1907 — у Московському училищі живопису, скульптури і зодчества. Служив у Синоді та був членом Технічно-будівельного комітету Міністерства внутрішніх справ. За його проєктами будували храми в Російській імперії та за її межами. Часто у своїх спорудах поєднував великопрогонові металеві конструкції з архітектурним декором. Використовував форми псевдоруського стилю, неоромантизму, неоренесансу, модерну й еклектики. Також брав участь у проєктуванні будівель в Україні. За проєктом П. зведено церкву-мавзолей дипломата М. Ігнатьєва в с. Круподеренці Бердичівського пов. Київської губ. (нині Вінницького р-ну Вінницької обл.; 1895). Виконав конкурсний проєкт Художньо-промислового музею старожитностей і мистецтва в Києві (1896, 2-а премія, збудований за проєктом П. Бойцова і В. Городецького).

Літ.: Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 — початку 20 століть. К., 1999.

В. І. Тимофієнко

Рекомендована література