Пономарьов Михайло Дійович
ПОНОМАРЬО́В Михайло Дійович (02(14). 11. 1845, Костянтиноградський пов. Полтавської губ. — 1905) — лікар-педіатр. Доктор медицини (1873), професор (1892). Закінчив Харківський університет (1868), де відтоді й працював: від 1875 — приват-доцент, від 1892 — екстраординарний, від 1897 — ординарний професор та завідувач кафедри дитячих хвороб. Організував навчальний процес в амбулаторних умовах на базі притулку для підкинутих дітей та міських лікарень, започаткувавши демонстрацію хворих як обов’язковий елемент лекційного курсу. 1872 за запрошенням управління Кавказьких мінеральних вод брав участь у розробленні Єсентуцьких джерел, відкрив сірчано-лужне джерело, назване Пономарьовським. 1874 вивчав дитячі хвороби у Празі, Відні та Берліні. Член Харківського медичного товариства (1869). Наукові дослідження з діагностики кору, скарлатини та віспи.
Додаткові відомості
- Основні праці
- О заживлении раны после вырезывания рака не пластическою операциею, а нагноением из опасения возврата // Протоколы Харьков. мед. об-ва. 1862; Об оживлении мнимоумерших новорожденных // Соврем. медицина. 1871; Осложнение родов эпителиальным раком матки // Протоколы Харьков. мед. об-ва. 1873; Болезни новорожденных: Руководство. Х., 1874; О дифференцированном диагнозе кори, скарлатины и оспы до появления сыпи на коже // Протоколы мед. секции Об-ва опыт. наук Харьков. ун-та.1888.
Рекомендована література
- Медицина в Україні: Біобібліогр. слов. Вип. 2. Друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст. К., 2012;
- Вчені Харківського державного медичного університету (1805–2005). Х., 2002.
Завантажити статтю
Людина 
