Попов Євген Олексійович
ПОПО́В Євген Олексійович (24. 02(08. 03). 1899, м. Путивль Курської губ., нині Конотопського р-ну Сумської обл. — 09. 06. 1961, Москва) — лікар-психіатр. Доктор медичних наук (1940), професор (1933), академік АМН СРСР (1957). Державні нагороди СРСР. Закінчив Харківський медичний інститут (1924), де відтоді й працював: 1934–38 та 1943–51 — завідувач кафедри психіатрії; водночас 1931–41 — завідувач клініки та 1938–41 — завідувач кафедри психіатрії Харківського інституту удосконалення лікарів; 1941–51 — заступник директора з наукової частини Українського психоневрологічного інституту (Харків). Під час 2-ї світової війни — військовий лікар. 1951–60 — завідувач кафедри психіатрії 1-го Московського медичного інституту. Вивчав біологічні основи психічних захворювань, проблеми лікування істеричних розладів, особливості неврозів і психопатій, спричинених подіями 2-ї світової війни. Обґрунтував механізми психопатологічних явищ (галюцинацій, нав’язливих станів, порушень мислення при шизофренії та невротичних розладах), застосувавши вчення І. Павлова про вищу нервову діяльність. Описав роль безсоння у виникненні делірію. Запропонував концепцію стадійного розвитку галюцинаторних образів.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Делирий и бессонница // Врачебное дело. 1934. № 2; Материалы к клинике и патогенезу галлюцинаций. Х., 1941; Навязчивые состояния и психастения // Опыт сов. медицины в Великой отечественной войне 1941–1945 гг. Москва, 1949. Т. 26; Неврастения. Астенические состояния и неврозы истощения // Там само; Основные проблемы в современном учении о шизофрении // Соврем. пробл. психоневрологии. Москва, 1960.
Рекомендована література
- Морозов Г. В. Врачебная и научная деятельность Евгения Алексеевича Попова // Актуал. вопр. психиатрии и невропатологии. Москва, 1963;
- Вчені Харківського державного медичного університету (1805–2005). Х., 2002.
Завантажити статтю
Людина 
