Попов Микола Васильович
ПОПО́В Микола Васильович (04(17). 01. 1907, с. Плоске Полтавського пов. Полтавської губ., нині Полтавського р-ну Полтавської обл. — 16. 01. 1985, Черкаси) — режисер, актор. Чоловік Н. Попової. Заслужений артист УРСР (1960). Учасник 2-ї світової війни. Навчався у Полтавському ІНО (1924–27), драматичній студії при Першому українському драматичному театрі імені Т. Шевченка (Дніпропетровськ, нині Дніпро, 1927–29; викладачі Ф. Левицький, І. Замичковський), закінчив режисерські курси під керівництвом Леся Курбаса у Харкові (1933). Працював у театрах Миколаєва (1933–36) та Вінниці (1936–37). Від 1937 — у Черкаському українському музично-драматичному театрі імені Т. Шевченка, де, окрім акторської діяльності, був головним режисером (1938–41, 1947–54, 1956–85). П. з однаковим успіхом виконував як героїчні ролі, так і комедійні, що були сповнені органічності й щирості, виразності та простоти сценічного малюнку.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Борис Годунов (однойменна п’єса О. Пушкіна), Хома Кичатий («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Іван, Мартин Боруля («Безталанна», «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Гроза («Сторінка щоденника» О. Корнійчука), Крячко («Дикий Ангел» О. Коломійця).
- Основні вистави
- «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1939, 1951), «На перші гулі» С. Васильченка, «По ревізії» (обидві — 1941), «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» (1957) М. Кропивницького, «Калиновий гай» О. Корнійчука, «Багряна осінь» В. Собка (обидві — 1950), «Безталанна» (1951), «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Брехун» К. Ґольдоні, «Розлом» Б. Лавреньова (усі — 1952), «Мораль пані Дульської» Ґ. Запольської (1956).
Завантажити статтю
Людина 
