Попов Олександр Васильович
ПОПО́В Олександр Васильович (Попов Александр Васильевич; 16. 11. 1860, м. Бєжецьк, нині Тверської обл., РФ — 31. 07. 1931, за ін. даними — 1933, м. Калуга, РФ) — російський лікар-педіатр. Доктор медицини (1892), професор. Закінчив Московський університет (1884). Працював лікарем, зокрема від 1890 у Відні. 1903–09 та 1919–20 — приват-доцент кафедри дитячих хвороб Московського університету. Від 1909 мешкав у м. Алупка (нині АР Крим), згодом — у Севастополі, працював у міській лікарні, викладав на курсах милосердя. 1908–10 — у закордонних клініках. Під час 1-ї світової війни — завідувач лабораторії Севастопольського шпиталю. 1919 — в Інституті фізичних методів лікування (Севастополь); 1920–22 — завідувач кафедр дитячих інфекційних хвороб, 1922–25 — педіатрії Таврійського університету (Сімферополь); 1925–31 — в Омському медичному інституті (РФ). Наукові дослідження з проблем гематології дитячого віку, лікування інфекційних хвороб у дітей.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Лейкемия в детском возрасте // Тр. Об-ва рус. врачей. 1902; Об апластической анемии у детей // Мед. архив. 1923. № 1; Лейкоцитарная формула кори и краснухи у детей // Там само. 1924. № 2.
Рекомендована література
- Байрашевский О. Л. Профессор А. В. Попов // Мед. архив. 1924. Т. 1, № 3;
- Александр Васильевич Попов // Педиатрия. 1930. № 14;
- Соколова-Пономарева О. Памяти профессора А. В. Попова // Сов. педиатрия. 1934. № 18.
Завантажити статтю
Людина 