Попов Сергій Олександрович

ПОПО́В Сергій Олександрович (Попов Сергей Александрович; 03. 02. 1850, Воронезька губ., Росія — весна 1920, Донська обл., РФ) — російський лікар-фармаколог. Доктор медицини (1878), професор (1895). Закінчив Медико-хірургічну академію в Санкт-Петербурзі (1872). За­ймався дослідницькою діяльністю під керівництвом І. Па­влова. Від 1876 працював у Миколаївському шпиталі; від 1884 — приват-доцент кафедри фармакології з бальнеологією і гідротерапією Військово-медичної академії; водночас викладав на лікарських жіночих курсах (усі — Санкт-Петербург). 1885 за роз­порядже­н­ням військового ві­домства від­ряджений у м. Желєзноводськ (нині Ставропольського краю, РФ), де був лікарем та консультантом курорту Кавказькі мінеральні води. Від 1888 у складі особливої комісії при Головному військово-медичному управлін­ні за­ймався пере­глядом військової фармакопеї. Від 1895 — екс­траординарний професор кафедри фармакології Харківського університету; водночас від 1908 — завідувач одно­ймен­ної кафедри Вищих жіночих приватних курсів; 1912—19 — директор Жіночого медичного ін­ституту Харківського медичного товариства. Головний редактор «Вестника бальнеологии, климатологии и физиотерапии». Наукові дослідже­н­ня: фармакологічне ви­вче­н­ня лікарських препаратів та хімічних речовин; фармакологічна дія сечогін­них засобів народної медицини.

Пр.: О фармакологическом действии стирона (цимтового алкоголя) кри­стал­лического. С.-Петербург, 1882; Материалы для фармакологии аспирина // Врач. 1883. № 30; О физиологическом действии трихлорфенола на животный организм // Рус. медицина. 1885. № 15; К фармакологии сульфонала. Москва, 1893; К во­просу о преподавании фармакологии в наших университетах // Врач. 1897. № 17.

Літ.: Постоев Я. Я. Профес­сор Сергей Александрович Попов (био­графический очерк) // Сб. тр. в честь 40-летия врачеб. и учебно-ученой деятельности проф. Император. Харьков. ун-та Сергея Александровича Попова. 1872—1912. Х., 1913; Медицина в Україні: Біо­бібліогр. слов. Вип. 2. Друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст. К., 2012.

Ж. М. Перцева

Завантажити статтю