Преображенський Михайло Тимофійович

Визначення і загальна характеристика

ПРЕОБРАЖЕ́НСЬКИЙ Михайло Тимофійович (04(16). 10. 1854, м. Вабальнінкас, нині Паневежиського пов., Литва — 25. 09. 1930, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — російський архітектор. Академік архітектури (1887), дійсний член Санкт-Петербурзької академії мистецтв (1893). Закінчив Московське училище живопису, скульптури і зодчества (1875) та Вище художнє училище Санкт-Петербурзької академії мистецтв (1879). У 1882–88 поглиблював знання в Італії, Німеччині та Франції. Від 1891 — технік контролю при Синоді та член Технічно-будівельного комітету при Міністерстві внутрішніх справ; водночас від 1894 — професор мистецтва в архітектурних класах, 1900–19 — керівник майстерні Вищого художнього училища Санкт-Петербурзької академії мистецтв; 1919–22 — завідувач архітектурного бюро Наркомосу РФ. У 1920-х рр. провадив наукову діяльність у Державній академії історії матеріальної культури (Ленінград). 1890–92 брав участь у будівництві Московської міської думи. За його проєктами зведено православні храми у с. Куремяє (нині Іда-Віруського пов., Естонія, 1892–1910), Ревелі (нині Таллінн), Нікшичі (нині Чорногорія; обидва — 1895–1900), Буенос-Айресі (1898–1901), Флоренції (Італія, 1899–1903), Ніцці (Франція, 1903–12), Бухаресті (1905–09), Софії (1907–14). Брав участь у забудові українських міст. Був архітектором реставрації Генуезької фортеці у м. Феодосія Таврійської губ. (нині АР Крим). Виконав проєкт будівлі для Волинської духовної семінарії (1890-і рр.). Автор витриманої у формах неоросійського стильового напряму Різдво-Богородичної церкви в м. Лубни (нині Полтавської обл., 1899–1901).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю