Привалов Микола Іванович
ПРИВА́ЛОВ Микола Іванович (22. 05(03. 06). 1868, м-ко Нижній Тагіл, нині місто Свердловської обл., РФ — 28. 09. 1928, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — гірничий інженер, музикознавець, етнограф. Закінчив Гірничий (1895) та Археологічний (1903; обидва — Санкт-Петербург) інститути. Брав уроки теорії музики у М. Соловйова. 1908—19 — доцент, згодом — професор Петроградського археологічного інституту (нині Санкт-Петербург). Майстерно грав на кобзі, був знавцем і шанувальником кобзарського мистецтва. У 1900-х рр. брав участь у створенні квартету удосконалених гуслів, співпрацював із В. Андреєвим. Зробив багато перекладів і написав власні твори для оркестру народних інструментів. Автор опери «На Волзі». Знав багатьох кобзарів і лірників, вивчав їхню творчість. Записав біографію і пісні у виконанні відомого талановитого кобзаря з Сумщини Г. Кожушка. 1920—22 працював у Лекторському бюро Одеської Губполітосвіти, був професором 1-ї Одеської народної консерваторії Робмис (Спілка робітників мистецтва), де організував хор та оркестр, а також науковим співробітником музичної частини театру «Масодрам» (Одеса). Ініціатор заснування в Одесі безплатної народної музичної школи для працівників Південно-Західної залізниці. 1922—23 працював у відділі народної освіти в м. Боровичі (нині Новгородська обл., РФ). Від 1923 — у Ленінграді, де викладав у музичних закладах.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Самоучитель игры на гуслях звончатых. Санкт-Петербург, 1903; Гудок. Древнерусский музыкальный инструмент в связи с смычковыми инструментами других стран. Санкт-Петербург, 1904; Лира (ліра, рыле і реле). Русский народный музыкальный инструмент. Санкт-Петербург, 1905; Музыкальные духовые инструменты руського народа. Санкт-Петербург, 1906–08; Труды по музыкальной этнографии Климентия Квитки // Муз. этнография. Ленинград, 1929.
Завантажити статтю
Людина 
