ПРИХО́ДЬКО Іван Васильович (17. 09. 1939, с. Дударків Борис­пільського р-ну Київської обл. — 01. 07. 2025, там само) — художник декоративного роз­пису, майстер різьбле­н­ня на дереві. Заслужений майстер народної творчості України (2003). Премії імені П. Чубинського (1994), імені К. Білокур (1999), імені П. Верни (2008). Член НСМНМУ (1991). У творчості продовжує традиції народного роз­пису Київщини. Своїми вчителями вважає Г. Собачко-Шостак, М. При­ймаченко, К. Білокур. Керівник студії народного мистецтва «Оранта» при Національному технічному університеті «Київський політехнічний ін­ститут», студій народного роз­пису «Диво калинове» при Школі мистецтв у с. Велика Олександрівка Борис­пільського р-ну та в рідному селі (від 1972). Учасник міських, обласних, регіональних, всеукраїнських мистецьких ви­ставок, етно­графічних свят, фестивалів, ярмарків, симпозіумів (1990-х рр). Персональні — у Києві (1995, 1997, 1999, 2000, 2003, 2006, 2010, 2019, 2023), Борис­полі (2011). Створює декоративні роз­писи, традиційні деревʼяні різьблені й роз­мальовані рухомі та звукові народні іграшки, декоративні скульптури малих форм, фігуративний посуд. Художній стиль П. самобутній, він ґрунтується на класичних традиціях народного мистецтва. Кращим роботам притаман­ні врівноваженість композиції, ритмічність і багато­ярусність зображень, узагальненість образів, метафоричність і символізм. Про творчість митця знято д/ф «Вернісаж Івана Приходька» (1985, режисер В. Оселедчик) та «Земля Івана» (2021, режисер А. Лисецький). Деякі роботи зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному центрі народної культури «Музей І. Гончара», Музеї іграшки (усі — Київ), Запорізькому художньому музеї.