Прохаска Вікентій Іванович

Визначення і загальна характеристика

ПРОХА́СКА Вікентій Іванович (1870, Богемія, нині Чехія — після 1927) — архітектор. Професійну освіту отримав у Відні. Стажувався в Італії. Від 1893 жив і працював в Одесі. Був членом Одеського відділення Російського технічного товариства (від 1895). Після воєнних дій 1918–20 керував бригадою архітекторів і інженерів в Управлінні міського нерухомого майна. У 1922 виїхав з СРСР. Брав участь у всесвітньому конкурсі на ескізний проект Нової біржі в Одесі та 1891 отримав 1-у премію (споруда зведена за допрацьованим проєктом О. Бернардацці). Використовував форми неоренесансу, модерну та модернізованих історичних стилів. Серед реалізованих проєктів в Одесі — будинки Ксидів на вулиці Єврейська, № 12, Р. Аудерського на вулиці Маразліївська, № 54 (обидва — 1899–1900), М. фон Деш на розі вулиці Надеждинська (нині М. Гоголя), № 21 і провулка Сабанеєва, № 5/7 (1908–09), Коляревської на вулиці Успенська, № 7 (1910), Ближенського на розі вулиць Ямська (нині М. Новосельського, № 75) і Петра Великого (1911), М. Кашихіна на вулиці Старопортофранківська, № 101, прибутковий будинок і флігель І. Соломос на вулиці Преображенська, № 4 (обидва — 1913), дача З. Ашкіназі на Французькому бульварі, № 85/5 (1900), особняк Менделевича на вулиці Маразліївська, № 28 (1909), комплекс з 2-х житлових будинків Ломейера на вулиці Успенська, № 9 (1910–11), житловий будинок на вулиці Херсонська (нині Пастера, № 60, 1913), ломбард на розі вулиць Польська, № 12 і Поліцейська (1904–05), торговельний будинок Севастопуло на вулиці Катерининська, № 19 (1911–12), Клуб товариства прикажчиків-християн на вулиці Ямська (нині М. Новосельського, № 100, 1911–14).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю