Рикалін Микола Миколайович

РИКА́ЛІН Микола Микола­йович (14(27). 09. 1903, Одеса — 21. 05. 1985, Москва) — фахівець у галузі зварюва­н­ня та металургії. Доктор технічних наук (1945), професор (1946), академік АН СРСР (1968), іноземний член Сербської академії наук і мистецтв (1959). Державна премія СРСР (1979). Державні нагороди СРСР. Закінчив Далеко­східний університет (1929). Від­тоді працював у Далеко­східному політехнічному ін­ституті (обидва — м. Владивосток, РФ); 1936—53 — у Московському вищому технічному училищі: від 1946 — професор; водночас 1936—39 — у Центральному НДІ промислових споруд (Москва); 1943—48 — у Московському інженерно-будівельному ін­ституті; 1939—53 — в Ін­ституті машинобудува­н­ня та Секції електрозварюва­н­ня й електротермії АН СРСР; від 1953 — завідувач лабораторії теорії зварювальних процесів Ін­ституту металургії АН СРСР (усі — Москва). Наукова діяльність: теорія теплових процесів при зварюван­ні, методика роз­рахунку та ви­значе­н­ня залежності між основними енергетичними параметрами рухомих джерел енергії, теплофізичними властивостями речовин та станом температурних полів; дослідже­н­ня з про­блем пере­веде­н­ня металургії на нову енергетичну основу, викори­ста­н­ня лазера для технологічних цілей; ви­вче­н­ня структурних пере­творень під час обробле­н­ня жаротривких сталей, титанових і нікелевих сплавів, тугоплавких металів, отрима­н­ня з них порошків. Р. був головою Національного комітету СРСР зі зварюва­н­ня та віце-президентом Між­народного ін­ституту зварюва­н­ня.

Завантажити статтю