ХАЗА́Н Яків Мойсе­йович (09. 04. 1946, Київ) — астрофізик, геофізик. Доктор фізико-математичних наук (2003). Закінчив Московський фізико-технічний ін­ститут (м. Довгопрудний, 1970). Працював 1974–80 в Ін­ституті земного магнетизму, іоно­сфери та пошире­н­ня радіохвиль Сибірського від­діле­н­ня АН СРСР (м. Іркутськ, РФ); 1980–2017 — в Ін­ституті геофізики НАНУ: від 2000 — завідувач від­ділу тектонофізики; водночас 1995–2004 — доцент Між­народного Соломонового університету (обидва — Київ); 2004–05 — за­прошений дослідник Ін­ституту геофізики та планетарної фізики Каліфорнійського університету (м. Сан-Дієґо, США). Нині мешкає у Німеч­чині. Наукові дослідже­н­ня: роз­по­всюдже­н­ня галактичних космічних променів; теплова не­стійкість у верх­ній мантії; геодинамічні аспекти генерації та транс­портува­н­ня кімберлітових магм; метасоматизм у верх­ній мантії; термодинаміка високошвидкісного сейсмічного ковза­н­ня; тертя та плавле­н­ня на дзеркалах ковза­н­ня в лабораторних екс­периментах і природних умовах; утворе­н­ня псевдотахіл­літів; механіка проника­н­ня інтрузій; пошире­н­ня тріщин гідро-магморозриву; фільтраційна не­стійкість у частково роз­плавлених середовищах.