Паладій самородний

ПАЛА́ДІЙ САМОРО́ДНИЙ  — мінерал класу самородних елементів платинової підгрупи, Pd. Відкритий 1804 американським мінералогом Волластоном у платиноїдах з Південної Америки і названий на честь астероїда Паллада. Містить домішки: Pt, Ir, Pb, Sn, Bi, Sb, Hg. Кубічний, гекса-октаедричний вид. Форми виділення: невеликі кристали, зернисті маси, іноді з радіально-волокнистою структурою. Густина 11,9. Твердість 4,5–5,0. Колір сталево-білий, сріблястий, не тьмяніє на повітрі. Блиск металічний. Надзвичайно рідкісний мінерал. Трапляється у вигляді дрібних зерен і самородків разом з іншими металами платиноїдами у розсипних родовищах Уралу, Бразилії, Колумбії, в окиснених зонах родовищ Трансваалю (Південно-Африканська Республіка), на Антильских островах. В Україні знайдено ультрадрібний кристал — октаедр у тальк-серпентиновій породі Криворізького басейну. П. як метал — тягучий і ковкий, гарно піддається пайці, поліруванню, гравіюванню, але відносно м’який, тому у ювелірній справі використовують паладієві сплави з додаванням рутенію, міді, срібла, нікелю, що підвищують твердість, стійкість до зносу. П. широко використовують в автомобільній промисловості, зокрема у каталізаторах бензинових авто для очищення вихлопів шкідливих речовин; у медтехніці — для виготовлення медінструментів, зубних протезів тощо.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю