Шаповалов Віктор Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ШАПОВА́ЛОВ Віктор Олександрович (09. 11. 1950, м. Ворошиловград, нині Луганськ) — фахівець у галузі металургії та електрозварювання. Доктор технічних наук (2004), професор (2012), член-кореспондент НАНУ (2018). Заслужений діяч науки і техніки України (2021). Премія імені Є. Патона НАНУ (2017). Закінчив Ворошиловградський машинобудівний інститут (1972), де 1972–78 й працював. Від 1981 — в Інституті електрозварювання НАНУ (Київ): 2000–21 — завідувач відділу плазмово-шлакової металургії, від 2021 — заступник директора з наукової роботи. Зробив значний внесок у розвиток теорії та створення технологій і обладнання для вирощування монокристалів тугоплавких металів з використанням комбінованого плазмово-індукційного нагрівання. Виростив супервеликі орієнтовані профільовані монокристали вольфраму та молібдену у вигляді пластин, що дало змогу розв’язати задачі отримання монокристалічного широкоформатного прокату, виготовлення дзеркал потужних лазерів, мішеней для розпилювання в електроніці, антикатодів для потужних рентґенівських ламп тощо. Ш. і колектив, яким він керує, займаються плазмово-дуговим та індукційним переплавом неконтактної шихти, а також компактуванням металевої шихти під дією тиску з попереднім нагріванням електричним струмом. Працюючи над підвищенням ресурсу роботи потужних металургійних плазмотронів, теоретично обґрунтував і на цій основі запропонував металургійні плазмотрони нової конструкції потужністю 1–1,5 МВт і ресурсом роботи 500–600 год. Нині створює новітні плазмові технології відновлення кремнію із сполук, розробляє високопродуктивні технології отримання профільованих мульті- та монокристалічних зливків. Автор статей в ЕСУ, зокрема «Плазмова металургія».

Завантажити статтю