Парагоніт
ПАРАГОНІ́Т (від грец. παραγειυ — вводити в оману) — мінерал, алюмосилікат натрію й алюмінію шаруватої будови, слюда. Кристалохімічна формула: NaAl2(OH)2[AlSi3O10]. На вигляд і дотик дуже схожий на тальк, але не містить магнію. Залежно від політипу, П. кристалізується в моноклінній або тригональній кристалічній системі. Зазвичай утворює дрібні пластинчасті кристали. Спайність досконала. Густина 2,85. Твердість 2–2,5. Безбарвний до блідо-жовтого. Блиск шовковистий з перламутровим відливом. Крихкий. Трапляється у філітах, кристалічних сланцях і ґнейсах, кварцових жилах і тонкозернистих осадових породах. Супутні мінерали: ставроліт, мусковіт, дистен, актиноліт, кварц. Поширений у Швейцарії, Італії, Великій Британії, США. Рідкісний мінерал в Україні. Встановлений у Криворізькому р-ні (Дніпропетровська обл.) в аспідних сланцях криворізької серії у вигляді лусок розміром 0,03×0,005 мм, візуально схожих на мусковіт. На Донбасі П. виявлено на Бобриківській ділянці Нагольного кряжу. Утворює тонкі прожилки білого кольору в піщано-глинистих сланцях. Прожилки складаються з лусок розміром до 0,004 мм. П. також належить до мінералів окварцованих гранітів і метасоматитів Сущано-Пержанської зони. Знаходження П. прогнозують у рідкіснометалевих пегматитах Приазов’я. Використовують як наповнювач для засобів захисту рослин.
Рекомендована література
- C. Schaffhäutl. Chemisch-mineralogische Untersuchungen: Untersuchung einiger talkartigen Mineralien. Paragonit // Annalen der Chemie und Pharmacie. 1843. Bd. 46;
- Лазаренко Е. К., Панов Б. С., Павлишин В. И. Минералогия Донецкого бассейна. Ч. 2. К., 1975;
- Лазаренко Е. К., Гершойг Ю. Г., Бучинская Н. И. и др. Минералогия Криворожского бассейна. К., 1977;
- Металиди С. В., Нечаев С. В. Сущано-Пержанская зона (геология, минералогия, рудоносность). К., 1983.