Пемза

Визначення і загальна характеристика

ПЕ́МЗА (від лат. pumex — піна) — загальний термін для означення дуже пористих (не менше 60–70 %) склуватих ріолітів, ріодацитів, трахітів (не плутати з вулканічними шлаками). В українській науковій літературі вперше згадується в курсі лекцій Києво-Могилянської академії Ф. Прокоповича «Про досконалі змішані неживі тіла — метали, камені та інші» (1705–09). П. — пористе вулканічне скло, що утворилося при швидкому застиганні лав кислого та середнього складу за рахунок виділення із магматичного розплаву розчинених у ньому газів. За речовинним П. складом поділяють на дацитову, ріолітову, трахітову. Серед ріолітової П. розрізняють перлітову (з вмістом води понад 1 %) та обсидіанову (з вмістом води у склі менше 1 %). Має забарвлення світло-жовтого, сірого, світло-коричневого, жовтуватого та червонуватого кольорів. Текстура вельми пухирчаста. Структура П. пориста, губчасто-ноздрювата. Густина 2,0–2,3. Твердість 5–6,5. Об’ємна вага 0,4–0,9 (дуже легка). Порода вогнетривка. Температурний інтервал розм’якшення 1300–1400 °C. Хімічний склад (за Р. Делі; %): SiO₂ — 68–75; TiO₂ — десяті відсотки; Al₂О₃ — 11–14; Fe₂O₃ — 0,8–2; FeO — 0,5–5; CaO — 0,2–2,5; Na₂O — 2,5–5; K₂O — 1,5–5; N₂O — 1,5–3. Порода хімічно інертна. Має високу пожежну стійкість та низьку теплопровідність. Окрім того, вона не забруднює довкілля та не є токсичною. Прояви П. в Україні разом із туфами відомі в Криму та в Передкарпатті. Її використовують як абразивний матеріал, у будівельній та металургійній промисловостях, а також у сільському господарстві для різних засобів захисту рослин.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю