Перевузник Юрій Юрійович

Визначення і загальна характеристика

ПЕРЕВУ́ЗНИК Юрій Юрійович (24. 04. 1900, с. Середнє, нині смт Ужгородського р-ну Закарпатської обл. — 17. 09. 1966, Прага) — правознавець, громадсько-політичний діяч. Закінчив гімназію в Ужгороді (1920) та Карловий університет у Празі (1925). У часи університетських студій демонстрував русофільські погляди, був членом і секретарем (1920–21) гуртка «карпаторусских» студентів «Возрождение» (1924 вийшов із його лав на знак протесту проти мадяронства окремих членів правління), відповідальним редактором громадсько-політичної г. «Русская Земля» (Ужгород, 1923). Був практикантом (1926–28) і засідателем (1928–29) суду в Ужгороді, суддею різних судових інстанцій у м. Кошице (нині Словаччина, 1929), Мукачево (нині Закарпатської обл., 1929–31, 1932–35), с. Волове (нині смт Міжгір’я Хустського р-ну Закарпатської обл., 1931–32), Ужгороді (1936–38), Хусті (1938–39). У 2-й половині 1920-х рр. перейшов на проукраїнські позиції, брав активну участь у громадсько-політичному житті: член правління (1929–39) товариства «Просвіта» та голова його філії у Мукачеві (1932–35), один із лідерів українофільського крила Республіканської землеробської (аграрної) партії у Підкарпатській Русі (1934–38), член правління спортивного клубу «Русь», спортивно-туристичного товариства «Табор», Благодійного фонду імені князя Ф. Корятовича (усі — 1937–38). У період Карпато-Українського державотворення — голова Товариства боротьби з комунізмом і партії Українське національне об’єднання (лютий–березень 1939), шеф Міністерства внутрішніх справ автономного уряду Підкарпатської Русі/Карпатської України (9–15 березня 1939), в уряді незалежної Карпатської України 15 березня 1939 обійняв посаду Міністра внутрішніх справ. Після окупації Карпатської України угорськими військами емігрував до Праги, працював суддею окружного цивільного суду. Після вступу до міста радянської армії у травні 1945 заарештований військовою контррозвідкою і разом з А. Волошиним, М. Долинаєм, С. Клочураком вивезений до Москви. 26 грудня 1945 за звинуваченням в антирадянській діяльності засуджений до 8-ми р. позбавлення волі. Покарання відбував у таборах ГУЛАГу у Воркуті (1945–46) та В’ятську (1946–53; обидва — РФ). За кілька років після звільнення отримав дозвіл на переїзд до Праги. Реабілітований 1990.

Завантажити статтю