Петаліт

Визначення і загальна характеристика

ПЕТАЛІ́Т (від грец. πέταλον — листок) — мінерал, алюмосилікат літію каркасної будови. Формула: Li(Si₄AlO₁₀). Теоретичний вміст Li₂O 4,88 %, фактичний не перевищує 3–4 %. П. Приазов’я містить у домішках незначну кількість води (0,023–0,048 %). В Україні цей мінерал відкрив у Шевченківському родовищі В. Шклянко (1988). Моноклінна сингонія, призматичний вид. Густина 2,47. Твердість 6–6,5. П. — контрасно поширений мінерал — від акцесорних кількостей (родовище Крута Балка) до основного рудного мінералу (Полохівське родовище). У Федорівському родовищі П. поширений обмежено і складає 3–5 % від загального об’єму рудних мінералів. П. — не простий для візуальної діагностики мінерал, що часто сприймають як кварцит чи альбіт. Переважно його скупчення приурочені до центральних частин роздувів жил, складених кварц-альбіт-мікроклін-петаліт-сподуменовою мінеральною асоціацією, представленою у вигляді дрібнозернистого агрегату. Розподілений у породі нерівномірно. Пегалітові зони потужністю 1–10 м чергуються із зонами мінералізації сподумену-І. Мономінеральні утворення досить рідкісні. Наявні проростання петаліт-сподуменового, петаліт-альбітового й петаліт-кварцового складу (структура мірмекітового зрощення). Форма зерен полігональна, рідше широкотаблитчаста. Часто вздовж контакту зерен П. утворюються тонкоголчасті виділення сподумену. Всередині зерен трапляються округлі домішки кварцу розміром тисячні й соті частки міліметра. Спайність у мінералі спостерігається рідко, а сам мінерал характеризується молочно-білим, голубуватим, рожевуватим, зеленкуватим, сіруватим забарвленням. Макроскопічно часто нагадує молочно-білий кварц або сіруватий альбіт. П. — основний рудний мінерал рідкіснометалевих пегматитів західної частини Інгульського блоку, що домінує над іншими літієвими мінералами. Тут він утворює морфологічні відміни, які, ймовірно, відповідають генераціям. Перша представлена крупнокристалічними (до 3–4 см) індивідами, що зростаються з мікрокліном у мікроклін-петалітовому пегматиті. Асоціює з літієвими фосфатами амблігоніт-монтебразитового ряду, дюмортьєритом, блакитним турмаліном і трифилітом. Аналогічний крупнокристалічний П. зрідка міститься поблизу контакту альбіт-мікроклін-петалітових пегматитів з амфіболітами в деяких жилах Липнязького рудного поля. Друга відміна складена дрібно-, мікрозернистими агрегатами, що асоціюють з кварцом такого ж розміру. Вони інтенсивно заміщують альбіт, менше мікроклін у мікроклін-альбітових пегматитах. При цьому виникають дендрито- або симплектитоподібні зростки П. з реліктами альбіту. Крім того, починаючи з периферії, плагіоклаз заміщується агрегатом зерен П. розміром часток до 2–3 мм. Дрібнозернисті суцільні маси П. на фронті заміщення розщеплюються на клиноподібні, ланцюжкові виділення й окремі дрібноагрегатні скупчення в асоціації з кварцом, а далі змінюються більш крупними (до 4 мм) виділеннями кварцу, а П. утворює навколо нього тонкі облямівки та пойкілітові включення у ньому. Такі ж петалітові облямівки фіксуються навколо кордієриту в метасоматично змінених вміщуючих ґнейсах у приконтактовій зоні пегматитів. На ще більшій відстані від фронту суцільного виділення П. зникають петалітові облямівки навколо кварцу, а кварц утворює круглі, еліпсоподібні, рідше лінзоподібні скупчення (до 4–6 мм) окремих зерен з мікровключеннями петаліту в них. Заміщення має чітко виражений напрямок і часто підкреслюється пізнішими фібролітами і «течіями» кристалів силіманіту. Зазначимо, що вміст кварцу в суцільних кварц-петалітових агрегатах помітно (на 5–10 %) зменшується порівняно з кварц-польовошпатовим субстратом (15–20 %), який заміщується. Ця відміна П. — головний рудний мінерал. До третьої відміни належать тонкі прожилки П., що перетинають новоутворений порфіроподібний мікроклін у зонах катаклазу пегматитових тіл. Цей різновид П. займає мізерну частину порід.

Завантажити статтю