Петрусов Олександр Йосипович

Визначення і загальна характеристика

ПЕ́ТРУСОВ Олександр Йосипович (07(19). 03. 1884, Тифліс, нині Тбілісі — 28. 08. 1972, Харків) — фахівець у галузі сільськогосподарського машинобудува­н­ня. Доктор технічних наук (1943, без захисту дисертації), професор (1923). Закінчив Донський політехнічний ін­ститут (м. Новочеркаськ, Росія, 1915). Працював 1910—13 на залізниці; 1913—14 — помічником начальника цеху Російсько-Балтійського машинобудівного заводу (Риґа); 1914—15 — науковим спів­робітником Ростовської машинови­пробувальної станції; 1915—16 — асистентом, завідувачем від­ділу складних збиральних сільськогосподарських машин Бюро сільськогосподарської механіки Міністерства землеробства Росії (Петро­град, нині Санкт-Петербург); 1916—21 — керівником будівництва Катеринославського проволочного заводу і моторемонтних майстерень (нині Дні­про), водночас 1919—21 — професором кафедри технології металів і сільськогосподарського машинобудува­н­ня Катеринославського технічного ін­ституту; 1921—32 — завідувачем кафедри сільськогосподарських машин і прикладної механіки Горського (згодом — Пів­нічно-Осетинського) сільськогосподарського ін­ституту (м. Орджонікідзе, нині Владикавказ, РФ), заснував і очолював (1923—32) Горську ра­йон­ну станцію ви­пробува­н­ня машин; 1932—40 — завідувачем кафедри механізації Краснодарського сільськогосподарського ін­ституту, водночас 1934—40 — завідувачем сектору механізації Всесоюзної рисової дослідної станції (м. Краснодар); 1940—50 — завідувачем кафедри сільськогосподарських машин Воронезького сільськогосподарського ін­ституту (усі — РФ); 1950—61 — завідувачем кафедри сільськогосподарського машинобудува­н­ня Харківського політехнічного ін­ституту; 1961—72 — професором кафедри сільськогосподарських машин і завідувачем науково-дослідної лабораторії вібраційних зерно­очисних машин Харківського ін­ституту механізації і електрифікації сільського господарства. Наукові праці з теорії механізмів, знарядь обробле­н­ня ґрунту, машин для висіву, сепарації та ін. Спроєктував шахтну ва­гранку на рідкому паливі (1928, спів­авт.). Започаткував дослідже­н­ня високочастотних малоамплітудних коливань, які продовжили його учні й довели до створе­н­ня цілого сімейства вібраційних насін­нє­очисних машин.

Пр.: Курс практической механики с атласом чертежей для ВУЗов. Екатеринослав, 1921; Москва, 1929; Сельскохозяйствен­ные машины. Ростов-на-Дону, 1934; Причины потери зерна при уборке урожая комбайном и пути к их устранению. К., 1955; Основные принципы изучения машин для посева. Х., 1959; Машины для посева, посадки и внесения удобрений (теория, кон­струкция, расчет). Х., 1961 (спів­авт.); Высокочастотная вибрацион­ная машина для калибрования семян кукурузы, сортирования и очистки зерновых культур. Х., 1961; Высокочастотная вибрацион­ная машина из полимерных пластических материалов. Х., 1966; Сельскохозяйствен­ная высокочастотная вибрацион­ная машина (теория, кон­струкция, расчет). Х., 1967.

М. В. Бакум

Завантажити статтю