Хрєнов Костянтин Костянтинович

ХРЄ́НОВ Костянтин Костянтинович (13(25). 02. 1894, м. Боровськ, нині Калузької обл., РФ — 12. 10. 1984, Київ) — фахівець у галузі електрозварювання. Доктор технічних наук (1940), професор (1940), академік АН УРСР (1945), член-кореспондент АН СРСР (1953). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1955). Сталінська премія (1946), Державна премія СРСР (1986, посмертно), премія РМ СРСР (1982). Державні нагороди СРСР. Закінчив Петроградський електротехнічний інститут (нині Санкт-Петербург, 1918). Працював інженером. 1921–25 — у Ленінградському електротехнічному інституті (нині Санкт-Петербург); 1928–47 — у Московському електромеханічному інституті інженерів залізничного транспорту: від 1933 — професор; водночас 1931–47 — у Московському вищому технічному училищі: 1933–46 — завідувач кафедри технології зварювального виробництва; 1945–48 та 1963–75 — завідувач відділу електрометрії, 1945–48 — заступник директора, 1975–84 — науковий консультант Інституту електрозварювання АН УРСР; 1948–52 — завідувач лабораторії електрозварювання Інституту будівельної механіки АН УРСР; 1952–63 — завідувач лабораторії спектротермії Інституту електротехніки АН УРСР (усі — Київ); водночас 1947–57 — завідувач, 1963–75 — професор кафедри зварювального виробництва, 1949–52 — заступник директора з наукової роботи Київського політехнічного інституту. 1954–64 — голова Відділу фізико-технічних проблем матеріалознавства АН УРСР. Один із фундаторів української зварювальної науки і техніки. Наукові праці присвячені дослідженню процесів у зварювальній дузі; створенню нових типів зварювальних контактних машин; технологій та обладнання для різання сталі киснем низького тиску, способу холодного та конденсаторного зварювання. Розробляв технології та обладнання для плазмово-дугового різання і зварювання малоамперною дугою тонкого металу. Винайшов підводне гіпербаричне зварювання (1932), створив перший керамічний флюс К-1 (1948). Брав участь у розробленні технологій холодного зварювання тиском, газопресового зварювання, плазмового різання, зварювання чавуну та дефектоскопії зварних з’єднань, джерел електроживлення для дугового й контактного зварювання, електродних покриттів. 1936 за зібраними та опрацьованими архівними документами підготував одну з перших докладних наукових біографій М. Бенардоса, 1938 — М. Славянова, що заклали початок системних досліджень з історії зварювання в СРСР. Діяльність Х. дала потужний імпульс розвитку історичних досліджень науки і техніки в Україні. Один з ініціаторів створення та відповідальний редактор (1957–63) періодичного збірника «Нариси з історії техніки». Був консультантом редакцій «Української радянської енциклопедії» і «Великої радянської енциклопедії».

Завантажити статтю