Піролюзит

ПІРОЛЮЗИ́Т (від піро... і λούσις — миття) — мінерал, двоокис мангану ланцюжкової будови. Формула: MnO₂. Сингонія тетрагональна, дитетрагонально-дипірамідальний вид. Належить до групи рутилу. Хімічний склад (%): Mn — 63,2; O — 36,8. Перереважно трапляється у вигляді матово-чорних порошкоподібних, землистих, натічних мас, оолітів, конкрецій, сплутано-волокнистих агрегатів; рідше — у вигляді друз дрібних призматичних або пластинчастих темно-сірих кристалів. П. можна сплутати з деякими оксидами мангану, такими як тодорокіт (волокнисті відміни) і манганіт (пластинчасті кристали). Колір чорний або сталево-сірий. Блиск металічний, тьмяний, землистий. Колір риски від чорного до синювато-чорного. Густина 5,06. Твердість від 2 (для землистих агрегатів) до 6,5 (для кристалів). Непрозорий. Крихкий. Спайність досконала по (110). Двійникування по (031), рідко по (032). Утворюється в умовах окиснення та високого pH. Переважно мінерал озерних, мілководних морських і болотних відкладів, рідше — гідротермальних утворень. Найважливіша руда мангану. В Україні розвідано Нікопольське (Дніпропетровська обл.) і Великотокмацьке (Запорізька обл.) родовища, Берегівське та Мужіївське золото-поліметалічні родовища (Закарпатська обл.). П. є типовим мінералом манганових проявів Гірського Криму (околиці Ялти; верхів’я долини р. Малий Салгір); у незначних кількостях поширений у залізних рудах Керченського п-ова. П. використовували для знебарвлення скла, видалення коричневих і зелених відтінків, що надають йому сполуки заліза. Нині чистий П. застосовують у сухих гальванічних елементах, як окиснювач у скляній, керамічній, хімічній, медичній, лакофарбовій, шкіряній галузях промисловості.

Рекомендована література

1. W. Haidinger. Description of pyrolusite, or prismatic manganese ore // The Edinburgh J. of Science. 1827. № 9;
   Google Scholar Internet
2. O. K. Babynin, L. Z. Skakun, V. M. Shklanka. Object A1. Beregivsko-Beganskiy ore camp. Ukraine: Carpathians and Ukrainian shield (International field workshop): Geological excursion guidebook. K., 2006;
   Google Scholar Internet
3. Тищенко А. И. Минералы Крыма. Сф., 2015.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю