Пірофіліт

Визначення і загальна характеристика

ПІРОФІЛІ́Т (від піро... і φύλλον — лист) — мінерал, силікат алюмінію шаруватої структури. Формула: Al₂(OH)₂[Si₄O₁₀]. При нагріванні П. має властивість розщеплюватися на листочки. Моноклінна сингонія, призматичний вид. Густина 2,72. Твердість 1,5. Колір білий з жовтуватим відтінком. Жирний на дотик. Блиск скляний. Історично значущий мінерал України. На думку науковців, зокрема П. Тутковського, майстерні з оброблення рожевого П. діяли на території Правобережної України у часи палеоліту, неоліту та давньоруський період. Ним прикрашали православні храми. Донедавна родовища цього мінералу розробляли поблизу м. Овруч Житомирської обл. П. — відносно рідкісний мінерал. На території Українського щита трапляється у глиноземистих метапелітах зеленосланцевої фації; в асоціації з хлоритоїдом — у високоглиноземних породах Кривого Рогу (Дніпропетровська обл.). Найбільш відомий П. із відкладів овруцької серії (Збраньківське та Нагорянське родовища). П. — головний породоутворювальний мінерал пірофілітових сланців, що утворюють прошарки від кількох сантиметрів до перших метрів серед кварцитоподібних пісковиків і кварцитів толкачівської світи. На околицях с. Білокоровичі Коростенського р-ну Житомирської обл. виявлено П.-хлорит-кварцовий сланець з домішкою біотиту у вигляді пластів потужністю від 0,3 до 3,9 м серед кварцитоподібних пісковиків. У вторинних кварцитах, що утворилися в ефузійних породах, знайдені скупчення кварц-андалузит-пірофілітового складу в асоціації з діаспором, рутилом, піритом, донбаситом. На Закарпатті П. виявлено у складі залізних руд Вигорлат-Гутинської вулканічної гряди, де є продуктом вивітрювання сидеритів, частково андезитів та їх туфів. Форми виділень П. — листуваті, дрібнолускуваті, іноді голчасті кристали, а також щільні до прихованокристалічної маси (агальматоліт в овруцьких кварцитах). Розмір окремих лусок до 0,1 мм. Структура моноклінна двошарова, відомий також триклінний одношаровий П. Характеризується впорядкованою досконалою структурою. Може утворювати закономірні змішаношаруваті зростки П.–монтморилоніт, П.–хлорит, П.–мусковіт (парагоніт). П. утворюється шляхом гідролізу силікатів Al та алюмосилікатів; в умовах зеленокам’яних фацій — з каоліну та кварцу в багатих Аl та бідних К глинах та глинистих сланцях. При температурі >500 ºС переходить в андалузит, а при високих тисках — у дистен. П. має важливе наукове значення як індикатор умов утворення. Хімічна стійкість, термо- і електроізоляційні властивості, низька твердість, гідрофобність зумовили широкий спектр його промислового використання.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю