Пісок
ПІСО́К — теригенно-уламковий осад чи сипуча незцементована теригенно-осадова гірська порода, а також сипучий уламковий матеріал штучного походження. За переважальним розміром зерен, розрізняють П.: тонко- (0,05–0,1 мм), дрібно- (0,1–0,25 мм), середньо- (0,25–0,5 мм), крупно- (0,5–1 мм), грубозернисті (1–2 мм). За наявності додаткової (менше 50 %) гранулометричної фракції ін. розміру, в номенклатурну назву вводять додаткову характеристику, наприклад, П. дрібно-середньозернистий, середньо-грубозернистий тощо. На першому місці вказують гранулометричну складову, що наявна в підпорядкованій кількості. При декількох фракціях використовують означення «різнозернистий». Піщані зерна природного походження є продуктом хімічного та фізичного руйнування, мобілізації, переносу й осадження продуктів вивітрювання магматичних, метаморфічних та раніше утворених осадових порід. За місцем осідання уламкового матеріалу, П. поділяють на делювіальні, пролювіальні, алювіальні, озерні, морські, водно-льодовикові, еолові та ін. За речовинним складом, розрізнюють П. мономінеральні, що складаються переважно із зерен одного мінерального виду; олігоміктові, складені зернами 2–3-х мінералів з переважанням одного; поліміктні, що складаються із зерен мінералів і гірських порід різного складу. За співвідношенням у П. зерен кварцу, польових шпатів і гірських порід, розрізняють кварцові, олігоміктові, кварц-польовошпатові (аркозові), польовошпатові та граувакові різновиди. Найчастіше трапляються П. кварцові, аркозові (кварц-польовошпатові), глауконіт-кварцові, слюдисті та ін. Можливі домішки слюд, хлоритів, глауконіту, а також таких, що формують розсипи: магнетиту, ільменіту, циркону, гранату, монациту, рутилу, діамантів тощо. За формою зерна П. овальні, овально-кутасті та кутасті, за ступенем обкатаності — обкатані, напівобкатані та необкатані. Залежно від галузевих вимог до застосування, П. класифікують за такими ознаками: густиною; вмістом пилоподібних і глинистих частинок, наявністю глинистих грудок, вмістом органіки, а також шкідливих домішок і сполук; порожнинністю, стабільністю фізико-механічних властивостей. Наприклад, кварцові П. для вогнетривів обирають за вогнетривкістю, інертністю до взаємодії з розплавленим металом, повинні бути грубо- і крупнозернистими, мати овальну та напівкутасту форму, відшліфовану, гладку, фасетоподібну і кородовану поверхню зерен, мінімальну кількість газово-рідинних включень, стандартний хімічний склад з максимальним вмістом SiO2. П. використовують для виробництва скла, скляного посуду і тари різного призначення, у будівництві при виготовленні бетонів і будівельних розчинів, у виробництві силікатної цегли, покрівельних рулонних матеріалів, абразивів, у цементному та ливарному виробництві, при будівництві автомобільних доріг та залізниць. П. також використовують для виробництва кераміки, порцеляни, фаянсу тощо.
Рекомендована література
- F. J. Pettijohn, P. E. Potter, R. Siever. Sand and sandstone. Second edition. Berlin; Heidelberg; New York, 1987;
- Металічні і неметалічні корисні копалини України. Т. 2. Неметалічні корисні копалини. К.; Л., 2006;
- Павлов Г. Г., Гожик А. П. Основи літології: Навч. посіб. К., 2009;
- M. Welland. Sand. The never–ending story. Berkeley; Los Angeles, 2009.