ПІСО́К — териген­но-уламковий осад чи сипуча незцементована териген­но-осадова гірська порода, а також сипучий уламковий матеріал штучного походже­н­ня. За пере­важальним роз­міром зерен, роз­різняють П.: тонко- (0,05–0,1 мм), дрібно- (0,1–0,25 мм), середньо- (0,25–0,5 мм), крупно- (0,5–1 мм), грубозернисті (1–2 мм). За наявності додаткової (менше 50 %) гранулометричної фракції ін. роз­міру, в номенклатурну назву вводять додаткову характеристику, на­приклад, П. дрібно-середньозернистий, середньо-грубозернистий тощо. На першому місці вказують гранулометричну складову, що наявна в під­порядкованій кількості. При декількох фракціях використовують означе­н­ня «різнозернистий». Піщані зерна природного походже­н­ня є продуктом хімічного та фізичного руйнува­н­ня, мобілізації, пере­носу й осадже­н­ня продуктів вивітрюва­н­ня магматичних, метаморфічних та раніше утворених осадових порід. За місцем осі­да­н­ня уламкового матеріалу, П. поділяють на делювіальні, пролювіальні, алювіальні, озерні, морські, водно-льодовикові, еолові та ін. За речовин­ним складом, роз­різнюють П. мономінеральні, що складаються пере­важно із зерен одного мінерального виду; олігоміктові, складені зернами 2–3-х мінералів з пере­важа­н­ням одного; поліміктні, що складаються із зерен мінералів і гірських порід різного складу. За спів­від­ноше­н­ням у П. зерен кварцу, польових шпатів і гірських порід, роз­різняють кварцові, олігоміктові, кварц-польовошпатові (аркозові), польовошпатові та граувакові різновиди. Найчастіше трапляються П. кварцові, аркозові (кварц-польовошпатові), глауконіт-кварцові, слюдисті та ін. Можливі домішки слюд, хлоритів, глауконіту, а також таких, що формують роз­сипи: магнетиту, ільменіту, циркону, гранату, монациту, рутилу, діамантів тощо. За формою зерна П. овальні, овально-кутасті та кутасті, за ступенем обкатаності — обкатані, напів­обкатані та необкатані. Залежно від галузевих вимог до за­стосува­н­ня, П. класифікують за такими ознаками: густиною; вмістом пилоподібних і глинистих частинок, наявністю глинистих грудок, вмістом органіки, а також шкідливих домішок і сполук; порожнин­ністю, стабільністю фізико-механічних властивостей. На­приклад, кварцові П. для вогнетривів обирають за вогнетривкістю, інертністю до взаємодії з роз­плавленим металом, повин­ні бути грубо- і крупнозернистими, мати овальну та напів­кутасту форму, від­шліфовану, гладку, фасетоподібну і кородовану поверх­ню зерен, мінімальну кількість газово-рідин­них включень, стандартний хімічний склад з максимальним вмістом SiO2. П. використовують для виробництва скла, скляного посуду і тари різного при­значе­н­ня, у будівництві при виготовлен­ні бетонів і будівельних роз­чинів, у виробництві силікатної цегли, покрівельних рулон­них матеріалів, абразивів, у цементному та ливарному виробництві, при будівництві автомобільних доріг та залізниць. П. також використовують для виробництва кераміки, порцеляни, фаянсу тощо.